У ті дні, коли з-поміж багатьох інших скорботних звісток із фронту на офіційній Фб-сторінці 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців з’явилося повідомлення про загибель на Світлодарській дузі 22 червня командира батальйону, майора Андрія Верхогляда, особливо вразив прощальний пост його дружини Марини.
Ось ці пекучо-болючі рядки: «Пам’ятаєш, ти забіг додому після переможних боїв під Києвом. На декілька годин, яке то було щастя… але тобі знову потрібно було бігти на захист України, крихітка лягла на денний сон, прокинулась, а ти вже пішов, як я їй пояснювала – що ти на роботу, тебе нема лиш вдома, що скоро прийдеш, а вона ридала, а я з нею… Я і відео це тоді тобі скинула… Воно тебе розчулило, хоча ти завжди казав, що жіночі сльози дратують.
Тепер ти знову пішов… а слова крихітки тепер звучать буквально, ми ридаємо, пробач… Вічна пам’ять, коханий. Вічна пам’ять, Герою»…
Так, він – Герой, і став таким, відколи захищав Україну. Народжений у сім’ї, де і дід, і батько, і брат – військовослужбовці, Андрій здобув фах командира механізованих підрозділів у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
І вже за два тижні після випуску, 16 березня 2016 року, приїхав у зону бойових дій на сході, був призначений командиром взводу в 72-й ОМБр. Тримав оборону на териконах біля Докучаєвська. За якийсь час, у жовтні, на його бойовому шляху була вже Авдіївка, оборона якої залишила в його тілі понад 20 уламків.
За бої під Авдіївкою Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців бригади. Тоді ж ще 21-річний Андрій Верхогляд був призначений командиром роти 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.
«Шляхетність і рішучість, сміливість та безмежна, неймовірна життєрадісність. Один із найкращих командирів, гордість бригади», – озвалися на втрату побратима в рідному підрозділі.
«Ти був занадто талановитий офіцер, щоб піти. Ти був занадто молодий, аби загинути. Ти був занадто завзятий, аби твій шлях обірвався. Такі, як ти, – приклад для всіх бійців, і таким ти був до останнього…
Ти точно знав, як вести переможний бій і зберегти всіх своїх…
Людина-усмішка, людина-порядність, людина-герой…
Занадто сміливий, добрий, дотепний… Один із найкрутіших командирів у нашій армії…
Настільки безмежно відкритий, сміливий, дотепний», – численними спогадами відгукнулися друзі.
Багато теплих, щирих, справжніх слів сказано було про воїна й на прощанні з ним у Михайлівському Золотоверхому Соборі в Києві та в рідному Новоград-Волинському на Житомирщині, де й поховали комбата, Народного Героя України, двічі лицара ордена Богдана Хмельницького Андрія Верхогляда.
Низький уклін!
Тетяна ЗАРІЧНА.
