Кажуть, що всі життєві дороги починаються від шкільного порога, адже якби не жага пізнання нового та руху вперед, людство, напевно, й досі перебувало б, у кращому разі, в кам’яному віці. І лише завдяки тим, хто взяв на себе відповідальність нагромаджувати та передавати знання наступним поколінням, маємо можливість жити у час стрімкого розвитку науки й техніки.
Можна довго дискутувати, погоджуватися з цим твердженням чи ні, однак потрібно визнати, що ключі від усіх духовних багатств світу завжди були в руках учителів, які, крім оволодіння знаннями, допомагають своїм учням збагнути найскладнішу науку — бути людиною. І хто б що казав, саме педагоги, або як їх свого часу назвав Антон Макаренко «інженери дитячих душ», засівають розумне, добре і вічне в серця молодих людей. Засівають ретельно і дбайливо, тож переважна більшість кинутих ними зерен мудрості проростають і дають щедрий урожай. У свою чергу це красномовно характеризує педагогів, як важливу живу ланку між минулим із його надбаннями і майбутнім, яке починається у підростаючих поколіннях.
На жаль, належно оцінювати працю своїх шкільних учителів та університетських наставників починаємо не одразу. Проходять роки перш ніж ми переходимо в категорію людей із життєвим досвідом, починаємо по-іншому, по-дорослому сприймати навколишній світ і розуміти, скільки енергії, терпіння та віри було потрачено педагогами, щоб ми змогли стати тими, ким є. Учнями та студентами часом дозволяли собі непослух, про що нині жалкуємо. Нам соромно за свою поведінку, і хоч трохи заспокоює лише усвідомлення того, що справжні вчителі вміють терпіти, чекати й пробачати. Більше того, навіть у бешкетнику можуть не просто розгледіти позитивні риси, а й зробити так, щоб вони стали визначальними у, здавалося б, навіть безнадійного учня.
Бути вчителем нелегко, і не всі випускники педагогічних навчальних закладів витримують важкий тягар відповідальності. Вірними обраній професії залишаються, як правило, лише ті, для кого навчати не просто покликання, а стан душі.
І велике щастя для кожного зустріти на своєму життєвому шляху саме такого — справжнього вчителя, або, як ще кажуть, Педагога з великої літери.
