На 6 травня припадає День святого Юрія. З поширенням християнства на Київській Русі він замінив язичницького бога весняного сонця Ярила.
Вважали, що Юрій відмикає ключами землю, випускає росу та благословляє майбутній врожай. Люди виходили хресним ходом у поле, молилися, закопували в землю крашанки та писанки, які лишилися від Великодня, кропили її свяченою водою, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Діти могли трохи покачатися на озимих посівах, «щоб хліб добре родив і спини не боліли».
На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це вбереже тварин від усяких хвороб. Цю росу збирали й для лікування очей. Господині готували обід із молочних страв і вперше доїли овець. Чаклунки виконували обряди на заворожування краси. У давнину це був час, коли востаннє у році співали веснянки та гаївки.
Народні прикмети
На Юрія дощ — на худобу легкий рік.
Як ґава до Юр’я у житі сховається, то буде жито.
На Юрія посади редьку, то вроде, як кулак.
Як хто, вперше почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме гроші цілий рік.
Як є багацько хрущів на дереві, то буде того року гречка і просо, буде врожай.
