Щоденно тисячі фахівців докладають максимум зусиль, знань та професійних навиків, аби ми в інформаційну еру могли користуватися найновітнішими досягненнями у галузі радіо, телебачення та зв’язку. Сьогодні пропонуємо повернутися до витоків і пригадати, як все починалося.
«Алло, говорить Харків»
День працівників радіо, телебачення та зв’язку не безпідставно відзначають 16 листопада. Саме цього дня 1924 року у Харкові в ефір вийшла перша передача Українського радіо, яку почули лише 70 радіоаматорів. Оскільки дикторів тоді, звичайно, ще не було, відкрив передачу технік. За звичкою чоловік на початку тричі промовив у мікрофон: «Алло» і потім ще тричі: «Говорить Харків». Відтоді минуло майже століття, й сьогодні завдяки кропіткій праці фахівців галузі мільйони людей слухають Українське радіо, а його адреса: «м. Київ, вул., Хрещатик, 26» чи не найвідоміша в Україні.
Понад хмарами
До архітектурних родзинок української столиці, поза всяким сумнівом, належить 380-метрова Київська телевежа — найвища решітчаста конструкція світу та найвища споруда України. Її будівництво проводили унікальним методом надбудови від верхівки до основи. Воно розпочалось у 1968 році і тривало п’ять років. Усі монтажні з’єднання виконані винятково електрозварюванням без використання болтів та закріпок.
Перший дзвінок
Сьогодні мало хто знає, що ера стільникового зв’язку в Україні розпочалася 1 липня 1993 року, коли тодішній президент Леонід Кравчук перед об’єктивами телле- та фотокамер журналістів здійснив перший в історії країни дзвінок із мобільного телефону послу України у Німеччині. Протягом наступних 25 років мобільний зв’язок став звичним явищем, а телефони, які перетворилися з предмета розкоші на необхідність, значно полегшали, зменшилися, «навчилися» фотографувати, знімати відео, рахувати кроки, користуватися картами та Інтернетом.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
На фото: Мар’яна Мазур, ведуча передач Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина».