Фахівці з науки про старіння організму та його вікові захворювання (геронтологи, геріатри) разом із генетиками та лікарями-санологами як знавцями принципів здорового способу життя наполегливо намагаються розв’язати проблему тривалості життя людини. І певних успіхів досягають. У всякому разі збагачують знання про те, в якому саме напрямі йти кожному з нас по життю й що слід робити, аби прожити довше в доброму здоров’ї.
Уже достеменно встановлено, що тривалість життя залежить від спадковості (чи були в роду довгожителі, небезпечно хворі), рівня й якості медичного обслуговування та профілактики, але визначальний чинник – здоровий спосіб життя. Санологи, а водночас «Порадниця», не стомлюються нагадувати, що це – фізична, але необтяжлива активність, збалансоване й повноцінне харчування, комфортні умови проживання, включно з достатнім матеріальним забезпеченням, і стресовитривалість. Щодо останнього, то мається на увазі вміння уникати психотравмувальних ситуацій, а в разі їх неминучості – здатність не брати негаразди, як мовиться, близько до серця: краще намагатися їх подолати.
Генетики виявили залежність тривалості життя від довжини теломерів (від грец. «кінець» + «частина», англ. telomer) – кінцевих ділянок у хромосомах, що зберігають і передають генетичну інформацію. Але надійних засобів збільшити довжину теломерів, на жаль, так і не винайдено. Натомість британський геронтолог Обрі ді Грей з’ясував, що старіння організму також безпосередньо пов’язане з ушкодженнями мітохондрій – енергетичних «фабрик» клітин. Тож нині зі своєю науковою групою вчений працює над вакциною, що виправляє дефекти генома, повертаючи організм до 20-річного біологічного віку.
Усе це, втім, – справа майбутнього. А поки науковці намагаються розгадати, чому в 18 благополучних, заможних країнах Європи і США з’явилася тенденція до скорочення тривалості життя. Дослідники підозрюють, що на молодих людей негативно вплинули епідемія наркотичної і алкогольної залежності, а на літніх – медикаментозної, спалахи грипу й інших респіраторних інфекцій, зростання захворювань нервової і серцево-судинної систем, а також психічні травми, пов’язані з безупинними соціально-політичними та економічними потрясіннями у світі й країні проживання.
Має значення оптимістична налаштованість на життя, а ще більше – ощадливе використання його ресурсів згідно з концепцією академіка Миколи Амосова про їх обмеженість. Ось чому раби, виснажені працею, довго не жили. Як не стають довгожителями так звані трудоголіки. До таких, як відомо, належать люди, які заради кар’єри й збагачення віддають себе майже до останку праці, до того ж далеко не завжди улюбленій. Вони найчастіше дочасно помирають від інсультів, інфарктів, вчасно не виявлених захворювань, як-от виразка шлунка, цироз печінки, рак. Не додають працездатності розлади сну, психіки. А в працелюбній Японії через «каросі» (надмірна праця) багато хто добровільно вкорочує собі віку. Очевидно, не лише в цій країні.
Існують іще й психологічні чинники довголіття. Так, люди, які піклуються не лише про себе, а й інших, як засвідчують дослідники суто статистично, живуть довше. Як і ті, хто мають улюблене заняття – працю або плідне захоплення (хобі).
Юрій ТОКАРЄВ.
