Міський житель ніколи не зрозуміє, що таке базар для села. Не лише, так би мовити, модель економічних відносин місцевого масштабу, це ще й засіб комунікації. Я вам більше скажу: це зв’язок зі світом! Адже не секрет, що невеличкі сільські магазинчики асортиментом не вражають. Воно й не дивно: людей меншає, грошей у них небагато. Буває, і хочеш щось купити в магазині, та немає. Ну хто ще привезе дядьку Миколі його улюблені цигарки, а бабі Катерині – свіжі дріжджі? Тільки базар! Поняття це дуже абстрактне, адже базаром люди називають і продавців, і машини з товаром, і день, у який ці машини приїжджають до села.
Хто не знає, базар буває різний. Наприклад, коли раз-двічі на тиждень на центральну вулицю заїздить кілька машин із різноманітним крамом. Це для села справжня подія, адже тут можна надовго запастися тим, чого немає у сільській крамниці. За базаром ревниво спостерігає продавщиця цієї ж крамниці, Галюня (в селі її називають лише так). Вона чи не єдина, хто не любить базар, бо у її магазині цього дня різко знижується і без того небагатий виторг. Одначе незабаром і Галюня не витримує і, покинувши магазин напризволяще, швиденько біжить до машини з насінням, щоб купити огірки.
А для місцевих жителів базар – ще й привід зустрітися з односельцями, які також неквапом стягуються до центру. А який він колоритний! Лише тут ятка з салом може сусідити з яткою з гумовими чоботами. Далі довжелезна ятка з яскравим одягом, за нею – коробки з рибою, що вже давно розморозилась на сонці і потроху підтікає. Потім – розсада, ящики з курчатами, чого тільки немає! Он тітка Марина приміряє строкатий халат, а тим часом її чоловік Петро з діловим виглядом мацає інструмент на сусідній розкладці. Одночасно він займається своєю улюбленою справою – повчає інших: «Та хто ж так будує! От я свого часу…» – звертається до когось. Ні односельці, ні продавці на нього не зважають, бо давно знають Петра. А он малий Юрко канючить у своєї баби Тетяни морозиво. Баба бурчить, але хлопець знає: все одно купить, куди подінеться. А купить, бо розуміє: в житті сільської дитини не так багато радощів. І справді: це напіврозтале морозиво стане для хлопця одним із найприємніших спогадів дитинства. Його він згадуватиме багато років по тому, коли ховатиме бабу. Це морозиво запам’ятається йому найсмачнішим, що їв у житті, хоч скільки після того буде усього покуштовано!
Бувають також мобільні міні-базари, особливо у віддалених селах. Зазвичай вони мають вигляд легкового авто з причепом, в якому возять різноманітний крам. Такі авто раз-двічі на тиждень у конкретний день заїжджають на кожну вулицю. Трохи постоять – їдуть на наступну. І знали б ви, з яким нетерпінням мешканці таких вуличок виглядають ту машину!
Он уже вийшла зі свого двору тітка Наталка. Одна рука на боку, а другою долонею зробила собі над очима дашок від сонця: зосереджено вдивляється удалечінь. Баба Явдоха теж чекає, бо минулого тижня загадала привезти їй пральний порошок та яблук для свого чоловіка. Бо які в селі яблука в травні? А її дід Василь раптом зажадав яблук. Так і сказав: «Хочу, як перед смертю». Яблука о цій порі баба вважає забаганкою, але діду відмовити не могла. А оскільки коштують вони зараз недешево, то замовила рівно три штуки. Її сусідка Валентина, багатодітна мати, ще минулого тижня просила привезти їй оселедця. Привезли, але тепер вона з недовірою розглядає каламутну юшку у відрі, в якому лежать оселедці. Гадає: брати чи не брати? Незабаром сусіди обступають причеп базару так щільно, що вже й не видно, що там відбувається. До натовпу підключається ще одна сусідка, Ольга. Їй не потрібно нічого купувати. Вона, як кажуть сусіди, із заможних – регулярно їздить із чоловіком на власному авто у райцентр і купує усе там. До базарювальників виходить тому, що просто хоче поговорити. А ще – «вигуляти» нову хустку, яку чоловік днями купив у місцевому універмазі. Ольга перебирає всю увагу на себе, починаючи голосно нарікати, що погано зійшла цибуля. Тим часом базар вирушає далі, а жіноцтво, набазарювавшись, переміщується на сусідню, Ольжину, лавочку і продовжує там балакати й оглядати покупки. І знає дід Василь, що не скоро принесе його Явдоха яблука, але не квапить її. Бо розуміє, яке важливе значення в житті його дружини посідає базар. Та й познайомився з нею колись теж на якомусь ярмарку. Але коли це було, згадує дід, усміхаючись собі у поруділі від тютюну вуса! Розійтися жінок змушує лише невдоволений рев худоби, яка нагадує, що її час доїти.
Шкода, що у багатьох селах уже й магазинів не залишилось, і такий от базар – єдина можливість для людей придбати бодай товари першої необхідності.
Христя МАЙСТРЕНКО.
