Коли вона співає, здається, що то співає сама українська душа — глибока, багата, щира й неповторна. Без дивовижної краси голосу артистки, без тієї багатої пісенної спадщини, з якою впродовж кількох десятиліть виходить не лише на українську, а й світову сцену, важко уявити національну культуру, важко уявити саму Україну. Таж чи думалося коли, що легенда української пісні, народна артистка України, Герой України Ніна МАТВІЄНКО, котра вперше ступила на велику сцену ще в 1968 році солісткою хору імені Григорія Верьовки, змушена буде співати в бомбосховищах, в окопах, підтримуючи співгромадян у лиху годину російської агресії. І що в день її 75-літнього ювілею, 10 жовтня 2022 року, на Київ летітимуть десятки смертоносних ворожих ракет…
ПРО ВОСКРЕСІННЯ УКРАЇНИ
Треба бути господарями своєї землі. А нам усе не ставало духу на те. Нас так затюкали, що боялися голову підняти, боялися своє захищати. Чомусь же багато хто постійно зазіхав на нашу територію, знаючи про її величезні скарби природні. Нам закрили доступ до багатств наших, одноосібно захопивши їх. Та все викриється, не наїдяться, не заховаються. Вони більше не вмістяться разом із нами на цій землі. І оце зараз — наш останній шанс. Варто той вогник, ту іскру запалити, і це все пробуджується. Ось іскра та якраз і припала на цю останню надію. Саме зараз.
Слава Богу, Україна наша нині воскресає по-справжньому – у мові, воскресає духом. Коли такою дорогою ціною здобуваємо Перемогу над окупантами, коли втрачено стільки життів наших воїнів, сподіваюся, тепер уже кожен українець задумається, якою мовою йому говорити. Не треба нікого примушувати. Надіюся тільки на серце і совість кожного. Нам треба всіх заохотити до України, а не протиставляти один одному.
ПРО ПРАВДУ, ЯКУ ДІЗНАЛИСЯ ПРО СЕБЕ УКРАЇНЦІ
Що ми — українці. Це навіки правда. Найглибша, найпростіша, найдуховніша правда — що ми є насліддя Боже на цій землі. Що відповідаємо перед Богом за цю територію, на якій віками пасуться чужинці. Вони хочуть замінити тут це Боже плем’я, цю Божу націю, щось інше насадити. А ми повинні, як ото коли засвідчуємо нотаріально якусь свою спадщину, так і це — поставити ту печатку перед усім світом, що ми є на цій, Богом нам даній, території.
Так, страшно від того, як земля наша плаче, горить зараз, як її розривають такою страшною зброєю. Їй теж болить дуже, і вона може не витримати, відгукнутися величезними природними катаклізмами. Я щодня говорю з нею й прошу: «Мамочко, прости нам, прости, що дозволили таке робити. Але ми загоїмо твої рани, відродимо наші міста та села. Ми посіємо хліб, ми посадимо квіти…»
ПРО СИЛУ МОЛИТВИ
Ми думаємо: а, ото сьогодні раз помолився — та й нехай нас уже захищають. Та ні, молитися треба щоденно й неспинно. Неймовірні речі здатна творити молитва. Людська любов з’являється, коли молимося, такий сильний захист материнський. Молитва силу дає, найперше нам. А вже через нас, через наші молитви надходить енергія до хлопців.
Серце моє болить за кожним воїном, то — синочки наші, всіх їх так називаю. А які вони в нас мужні, які красені, як їм личить ця військова форма, які просвітлені обличчя, який гострий розум мають. Усі вони — справжні патріоти.
Сьогодні кожна мати отим молитовним дивом має стати, повинна молитися повсякчас, навіть просто йдучи по вулиці, просити Боженьку благословити синочків наших на Перемогу. Хлопчики наші дорогі, повертайтеся додому живі, здорові, прошу. Україні ще треба народити багато-багато дітей.
ПРО ПЕРЕМОГУ
Мене колись запитали, що найперше скажу, як буде Перемога. «Слава Богу!» — відповіла. Тричі так скажу. І — «Слава Україні!» «Героям слава!» Ось які в нас діти, ось які в нас переможці. Ось яка в нас сила.
Повну версію порадницької гостини з Ніною МАТВІЄНКО можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 19 січня 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
