Перший француз в історіі України, який співає українською, як каже про себе співак Поль МАНАНДІЗ, що мешкає в нашій країні вже 7 років. Він — іще й перший француз, який отримав звання заслуженого артиста естрадного мистецтва України.
У Франції за кілька місяців до Майдану Поль познайомився з Василем Сліпаком, на могилу якого на Личакові прийшов цими днями у свій 36-й день народження. Спершу їх подружила музика. Завдяки Василю Поль відкрив для себе Україну, з розмов із другом побачив і зрозумів, що таке український патріотизм. Коли ж закохався в українку Олену і та не змогла жити з ним у Парижі, переїхав до Києва. Вчинив так заради їхнього кохання, яке давно увінчалося шлюбом і подарувало їм донечку Мію. А згодом зрозумів, що потрапив додому. Вивчив мову і добре нею володіє, чудово знає нашу історію — і багато співає українською. А ще багато волонтерить для ЗСУ.
«Я не вояк, але намагаюсь робити все, що можу, для підтримки тих, хто бореться з окупантами», — каже Поль, який активно допомагає фронту, возить бронежилети, купує коптери і тепловізори для українських захисників. Має за це численні відзнаки, грамоти, подяки. Крім того, створив Фонд Поля Манандіза для збору коштів на потреби ЗСУ, гуманітарні потреби та допомогу біженцям. Нещодавно співак почав співпрацювати з Інформаційно-аналітичним центром національної безпеки України. При цьому, до слова, Манандіз досі так і не отримав українського громадянства, хоч уже кілька років минуло, відколи подав документи…
А ще чимало зробив для відродження й розвитку української музичної культури, привнесення теми війни у своїх піснях на великі й малі сцени. Уперше представляючи на своїй Фб-сторінці пісню «Лелеки» у власному виконанні, зазначив: автор слів — Гарій Войченко, музики — Богдан Кравченко, аранжування — Paul Manandise. Згадував: коли його друг Богдан, військовий, полковник, учасник бойових дій на сході України, продемонстрував йому цю пісню під гітару, був зворушений до сліз! Тоді й отримав від друга пропозицію взяти пісню до свого репертуару. А з Богдановою дружиною, Анастасією, вони записали варіант дуету пісні, яку Поль називає «маленьким дивом».
Манандізу вдалося надати «Лелекам» сильного, сповненого поваги, болю й любові, звучання. Пісня, по суті, стала народною, її співають не лише артисти, а й звичайні українці — діти, військові, аматори. Припала до душі й самому співаку, який розмістив в Ютубі не лише офіційне її аудіо, що зібрало майже 900 тис. переглядів, але й офіційну піано-версію в 2 частинах, а також — несподівано для багатьох своїх шанувальників! — її рок-версію. За словами Поля, у цій сильній пісні про Справжніх Чоловіків, які захищають свою Україну, важливе кожне слово. Судіть самі!
ЛЕЛЕКИ
На порозі батьківської хати
Уночі цигарку запалю.
Не засну до ранку — як тут спати?
Спогадами серце спопелю.
Дочекалась знов старенька мати
Свого сина — доленьку свою.
Як тобі, ріднесенька, сказати,
Де працюю я і чим живу?
Як тобі, ріднесенька, сказати:
Все гаразд, не думай про біду!
Приспів:
Прилітають додому лелеки,
І співають в гаю солов’ї,
І біду відганяють далеко,
Україно, лелеки твої.
На шевроні мамина калина,
Неба і пшениці кольори.
Будь спокійна, ненько Україно,
Бережуть тебе твої сини!
Непохитні і в мороз, і в спеку,
Ризикуючи своїм життям,
Як лелеки миру і безпеки,
Не залишать спокій ворогам!
Приспів.
Ольга ГОЙДЕНКО.
