Пораненого 14-річного Сергій СОРОКОПУДА з села Ягідне, що на Чернігівщині, російські окупанти вивезли в білорусь, звідкіля він, на щастя, нещодавно повернувся за допомогою ювенальних поліцейських області, про що ті й розповіли на своїй Фб-сторінці.
Сім’ї хлопця судилося пережити всі жахи окупації: зруйноване житло, так звана «евакуація» – до сумнозвісного підвалу Ягіднянської середньої школи, де близько чотирьохсот жителів села провели кілька тижнів у неволі, поранення Сергія і втрату будь-якого зв’язку з ним.
Того дня окупанти змилувалися над селянами, дозволивши їм вийти з підвалу, де й дихати нічим було, на свіже повітря і навіть розвести багаття поряд зі школою, аби щось зварили їсти. Аж раптом почався обстріл. Уламком від снаряду Сергія поранило в спину. В імпровізованому медпункті окупанти надали таку-сяку першу допомогу і відправили пораненого на ніч знову до підвалу, а зранку вивезли в інше село.
– Казали, відвезуть в росію. Потім виявилося, що в гомель. Але я не знав, де це. Як прибули, спочатку мене поклали в лікарню разом із іншими, робили перев’язки і все. Тижнів за три перевели в дитячу лікарню. А вже там зробили дві операції. У мене були переламані два ребра, і трохи зачепило легеню, – згадував Сергій.
Зв’язку з батьками він не мав. Та жорстокий світ війни не без добрих людей. Білоруські медики розмістили у Фейсбуці повідомлення про українця, вказавши номер телефону, за яким рідні можуть зв’язатися з ним. Можна лишень уявити, що вони пережили, не маючи жодної інформації про сина, аж до того, як українські війська вигнали рашистів із Чернігівщини.
Їх розшукали наші військові разом із волонтерами і повідомили інформацію про Сергія із соцмережі. Рідні зателефонували за вказаним номером, як виявилося, – медсестри, яка доглядала за пораненим, і надалі підтримували зв’язок із нею.
Та непросто було повернути Сергія додому. Офіційна білоруська медицина погоджувалася віддати його тільки батькам. Але хвора мама не могла їхати, а батько не має права перетинати кордон. Зрештою, до білорусі вирушила старша сестра Аліна, яка через Польщу потрапила до мінська, а потім – у гомель. Усю дорогу її телефоном підтримувала, консультувала начальник відділу ювенальної превенції поліції Чернігівщини Оксана Огненко.
Тетяна ЗАРІЧНА.