«Я знаю, що мої сини – в Бога прославлені, бо вони померли не боягузами, а героями…
Хлопці мої билися до останнього», – каже Олег Бутусін, батько Романа та Леоніда, котрі загинули в бою у селі Лукашівка на Чернігівщині.
Подвійне горе прийшло в сім’ю Олега та Тетяни Бутусіних, хоча дуже сподівалися, що хлопці залишилися живі. Однак, як згадував їх побратим із позивним «Сина», противник мав велику перевагу в техніці, живій силі, у наступ пішов із трьох напрямків. Брати оборонялися хоробро, підбили ворожу БМП, а потім їх оточили. Разом боролися, разом і загинули…
Село окупували загарбники, тому їх майже місяць не могли знайти… Батько, котрий також захищає Україну, приїхав на місце останнього бою синів, поставив там хрести та зібрав просякнуту їх кров’ю землю, аби висипати на їхні могили. Поховали героїв на Алеї Слави в Калуші на ІваноФранківщині.
У 2014 році багатодітна сім’я Олега Бутусіна переїхала з росії до України, втікаючи від переслідування за його антипутінську позицію. В Україні в них народилося ще троє дітей. Усі Бутусіни отримали українське громадянство, окрім батька, який на війні втратив паспорт і не міг відновити через кримінальні справи проти нього в росії. Зрештою, йому вдалося отримати статус біженця.
Він того ж, 2014-го, пішов воювати на Схід у лавах добробату. Сини, Роман і Леонід, доєдналися до українського війська у 2020 році, підписавши контракт із ЗСУ і продовжуючи захищати Україну й після повномасштабного вторгнення росії. На фронт повернувся і батько.
У сім’ї залишилися десятеро дітей. Ще один син також воює за Україну. «Ми боротимемося до того часу, поки добро переможе зло», – каже Олег Бутусін.
Низький уклін Героям!
