Саме це донедавна не відоме широкому загалу селище неподалік Херсона другий місяць поспіль знову і знову опиняється в центрі уваги всього світу. І, як жодна інша географічна назва, невтомно надихає сатириків і звичайних українців посміятися над ворогом. Може, й справді «після Перемоги Чорнобаївка стане туристичним містом»? Хоча багато хто з нас уперше почув про неї на четвертий день повномасштабного російського вторгнення, коли ЗСУ вперше знищили на тамтешньому аеродромі техніку загарбників.
Далі почалися справжні дива! Ворог із маніакальною впертістю знову й знову намагався закріпитися на аеродромі, дарма що кожна його попередня спроба завершувалася, дякуючи нашим хлопцям, повним фіаско. Кажуть, на помилках вчаться, але… не той випадок! Тож цими днями ЗСУ вже в 18-й раз знищили в Чорнобаївці ворожі реактивні системи залпового вогню та гелікоптери.
Про унікальне селище й пісні вже співають, звертаючись до ворога, — чули? «В Чорноморку, Чорногорку, куди хочеш, відвезем. Є багато міст, де добрив потребує чорнозем. В Чорноплеси, у Чернігів, Чорноліску й Чернівці. Чи лишайся в Чорнобаївці, ти сконаєш в Чорнобаївці…» А ще — «В Чорнобаївці бай-бай, бо це місце сили, ти знай… Ти прилітай і мертвим сном засинай…» А «Народний український Netflix» випустив трейлер до поки не існуючого фільму «Чорнобаївка. Дорога в пекло».
Чому ж це місце наче медом намазане для ворога? Наші експерти це пояснюють наявністю аeродрома, звідки ще 2021-го щотижня були рeйcи до Києвa, Cтaмбулa, Тбіліcі. Восени тут оновлювали злітно-поcaдкову смугу. Стратегічного значення для агресора аеродром набув після захоплення Херсона при спробах розвитку наступу на Миколаїв, а в перспективі — на Одесу. Росіяни збиралися гелікоптерами перевозити сюди вантажі зі своїх кримських баз. Але техніка потребувала певних умов для посадки, а особливого вибору місця у них не було, через що й склався «синдром Чорнобаївки».
А що це місце здавна нещасливе для ворогів, підтверджує історія селища, зокрема, легенда про козака Чорнобая, який мужньо захищав рідну землю, за що татари прозвали його «Чорним баєм», тобто «володарем».
…Одного разу козаки Чорнобая розбили велике військо татар і турків, яке з награбованим добром і дівчатами-полонянками перебувало на стоянці. Запорожців було менше в рази, та всі вціліли у тій битві. А коли звільнені українки скинули в річку свої кайдани, характерники особливими замовляннями назавжди захистили край від ворогів, оповідає легенда.
Засновником селища вважають запорозького січового козака Петра Чорнобая, який першим оселився на цих теренах. Хоч тут і значно раніше жили люди. Кілька років тому, копаючи льох на Чорнобаївських хуторах, мешканці знайшли давнє готське поховання початку V ст. Такі знахідки неодноразові, тож поселення було десь поруч. У IV ст. на території сучасної України справді існувала готська держава. Прийшовши з Південної Балтики, готи оселилися між Дніпром і Дунаєм. Їхня війна з гунами — в основі скандинавських саг «Про старі часи». Одна з них надихнула Джона Рональда Руела Толкіна на створення «Володаря перснів». У ній ідеться про діву-войовницю, яка отримала на могилі батька чарівний меч, викуваний гномами, про бій гунів із готами у пониззях Дніпра та сина діви — правителя держави на Дніпрі. І якщо пригадати легендарні війни сил добра — людей, ельфів, гномів і гобітів — із уособленням зла — орками та гоблінами, то наразі в Україні відбувається сучасна версія цих подій (от і наших ворогів українці називають орками!), яка неодмінно має завершитися Перемогою над Мордором.
Самі ж чорнобаївці кажуть: «Голод нам не страшний. Що дійсно страшно — це втрата свободи, совісті, людяності. Будьмо сильними! Разом до Перемоги!» Наразі тут, попри окупацію, опікуються тимчасово переміщеними особами, мешканцями сіл, із якими немає автобусного зв’язку, та земляками, котрі втратили житло через пошкодження понад 160 хат, тож у сільраді відкрили рахунок для благодійної допомоги чорнобаївцям (див. chornobaivkagromada.gov.ua).
