Трагедія раптової, несподіваної смерті має декілька пасток, вважає психолог Марта Пивоваренко. По-перше, у вас немає часу підготуватися до життєвої катастрофи, немає можливості попрощатися з близькою людиною, тому втрата сприймається, як удар, як шок. По-друге, ваша уява про безпеку і життєвий устрій може бути підірвана.
Якщо смерть близької людини сталася внаслідок нещасного випадку або акту насильства, ви можете відчути дезорієнтацію, невпевненість і загрозу своєму існуванню. Якщо померла людина була молодою, то можна відчути незворотній катастрофічний злам природного порядку Всесвіту.
Якщо померла людина була важливою для вас, ви турбувалися про неї, кохали чи шанували її — то був партнер, батько або мати, дитина або брат, — ви можете відчути “космічну порожнечу” у своєму серці. Ваше щоденне буття і бачення вашого майбутнього раптово змінюється або ж обірване. Вам може здатися, що життя втратило і мету, і сенс.
Непередбачена втрата може призвести до інтенсивного і тривалого страждання, яке зовні проявлятиметься такими реакціями:
ШОК. Шоковий удар може викликати помітні фізичні реакції: похолодання шкіри і кінцівок, сильний озноб, трясіння, утруднене чи переривчасте або майже завмираюче дихання. Реакція може бути буквально протилежною — від повного завмирання до крику та стогону, тілесного болю. Шок — це нормальна реакція на раптову або несподівану втрату, але поведінка людини в такому стані непередбачувана й дуже індивідуальна: ваша поведінка може злякати не тільки оточуючих, а також і вас.
ЗНЕВІРА. Раптова смерть — вчора людина була, а сьогодні її не стало, — ситуаціяя ніби “не закрита”: важко прийняти, що людина пішла. Ви прокидаєтесь вранці, очікуючи, що вона поруч, звертаєтеся до неї. Ви продовжуєте говорити про неї так, ніби вона ше жива. Це може викликати різні почуття: стурбованість, хвилювання, збентеження, розгубленність або зніяковілість і оніміння.
СКЛАДНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ. Навіть найпростіших. Людині у шоці буває складно виконувати прості завдання — приготування їжі, підтримку чистоти у домі, саме одягання може викликати неабиякі складнощі. почуття щоку і смутку можуть ускладнити проведення бесіди, порушити зв’язність мови та мислення.
ПОЧУТТЯ СТРАЖДАННЯ, провини чи гніву. Зазвичай після раптової втрати мозок відчайдушно шукає відповідь “чи міг би я щось зробити” та “якби я тільки”. Людина може катувати себе думками на кшталт “а чи міг би я попередити цю жахливу смерть?” Це період гострих переживань і найбільших страждань: душевна порожнеча, відчай, самотність, страх, тривога, безсилля, роздратованість, бажання усамітнитись і злість. Відчуття провини — це, мабуть, основне переживання. Може трапитись так, що людина ніби займає “оборонну позицію”: не бажаючи говорити про втрату, сприймаючи її як програш, власну провину.
Але гострі відчуття виникають не обов’язково в першу мить: можлива тимчасова затримка на своїй біді, — первісні емоції можуть бути досить мляві, але це спрацьовує лише на час, згодом біль може повернутися — у вигляді тих же реакцій тіла, кошмарів і страхів, коли людина повністю усвідомлює втрату.