У більшості з нас слово «епілепсія» асоціюється, в першу чергу, з «класичним» судомним нападом. Тим часом, прояви цього серйозного захворювання іноді бувають майже непомітними. «Порадниця» з’ясувала, чому розвивається ця патологія та як не пропустити тривожні симптоми.
ХВОРІЮТЬ І ДІТИ, І ДОРОСЛІ
— Епілепсія — це хронічне неврологічне захворювання, спричинене порушенням процесів збудження й гальмування в клітинах кори головного мозку, — пояснює лікар-невролог вищої категорії Наталія ГОМОНЕНКО. — Для хвороби характерні повторювані епілептичні напади, що виникають раптово й без видимих зовнішніх причин. Залежно від форми епілепсії напади можуть проявлятися по-різному: у вигляді судом, втрати свідомості, рухових і поведінкових розладів. Частота та тривалість нападів також варіюється індивідуально. При цьому в період між ними пацієнт зазвичай почувається добре та нічим не відрізняється від здорових людей.
Епілепсія дуже поширена — за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на неї страждають близько 50 мільйонів людей у світі, причому хворіють пацієнти будь-якого віку.
ПРИЧИНИ ПРОБЛЕМИ
Вони дуже різні й до кінця не вивчені. Велику роль відіграє спадкова схильність, але часто епілепсія розвивається в результаті сукупності генетичних і набутих факторів.
Епілептичні напади можуть виникнути внаслідок травми голови, пухлини або інфекції головного мозку (менінгіт, енцефаліт), порушення мозкового кровообігу. Крім того, спровокувати збій у діяльності нейронів здатні інтоксикація організму чи порушення обміну речовин. Факторами ризику також вважаються хронічний стрес, емоційне потрясіння, перевтома, зловживання алкоголем, різка зміна кліматичних умов проживання.
У дітей причинами розвитку епілепсії здебільшого стають кисневе голодування під час вагітності матері (гіпоксія), вроджені вади розвитку головного мозку, внутрішньоутробні інфекції (токсоплазмоз, краснуха, герпес), рідше — родова травма.
У той же час, за словами фахівця, майже в половині випадків фактор, що спровокував виникнення епілептичних нападів, залишається нез’ясованим.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
— Прояви епілепсії можуть бути яскраво виражені, а можуть мати й прихований характер, — пояснює Наталія Гомоненко. — Ознаки нападів у різних пацієнтів відрізняються й залежать від ділянки мозку, в якій виникає надмірна активність нейронів.
Під час генералізованого судомного нападу, який більшість людей асоціює з епілепсією, хворий втрачає свідомість, падає на підлогу та б’ється в конвульсіях. При цьому відбувається сильний спазм м’язів і людина здатна прикусити собі язика або щоку. Можливі також виділення піни з рота, мимовільне сечовипускання. При невдалому падінні нерідко трапляються травми. Після нападу людина почувається «загальмованою», сонливою.
Напад також може бути вогнищевим, не супроводжуватися порушенням свідомості й проявлятися судомами лише однієї кінцівки або обличчя пацієнта.
При безсудомній епілепсії симптоми можуть бути малопомітними: людина просто завмирає, спрямувавши погляд в одну точку, в неї починають тремтіти повіки й підборіддя, голова іноді закидається назад. Така форма захворювання характерна для дітей і підлітків.
Настанню нападів іноді передують порушення сну й апетиту, підвищена дратівливість, головний біль і комплекс специфічних відчуттів (аура), аж до галюцинацій. Спровокувати напад здатні стрес, перевтома, зовнішні подразники: спалахи світла, гучна музика. Крім того, у хворих на епілепсію часто спостерігається раптова пітливість, нудота, болі в серці, аритмія.
При тривалому перебігу епілепсії відбуваються зміни й в особистості людини: вона стає більш повільною та педантичною, в неї розвивається підвищена тривожність, яка може поєднуватися з агресивністю.
ЩО РОБИТИ
— Постановка діагнозу починається зі збору анамнезу: лікар уточнює наявність спадкової схильності, опитує пацієнта та його близьких про те, як протікають напади, — говорить Наталія Гомоненко. — Для виявлення причин епілепсії призначають МРТ і рентген головного мозку, електроенцефалографію, іноді — консультації інших фахівців.
Вибір методів терапії залежить від причини, що спричиняє епілептичні напади. Зазвичай призначають комплекс медикаментозних препаратів (протисудомні засоби, транквілізатори, нейролептики, ноотропи тощо). При адекватно підібраному лікуванні у 70 відсотків пацієнтів можливе досягнення ремісії (відсутність нападів протягом року й довше).
Інколи необхідне хірургічне втручання — наприклад, видалення пухлини, гематоми або рубців, що стали причиною нападів.
Крім того, пацієнтам з епілепсією важливо дотримуватися спеціальної дієти (обмежити вживання кави, гострих страв, алкоголю), відмовитися від куріння, уникати травм голови та впливу провокуючих чинників (різких звуків, спалахів світла).
ЯК ДОПОМОГТИ
— Не переносьте хворого під час нападу, крім тих випадків, коли йому загрожує небезпека (якщо людина впала на дорозі або на сходах);
— підкладіть йому під голову щось м’яке: сумку чи згорнуту куртку, щоб попередити травмування;
— переверніть хворого на бік, щоб він не захлинувся блювотою та слиною;
— не тримайте його кінцівки й не намагайтеся «зупинити» судоми;
— не допускайте закидання голови людини назад;
— не розтискайте зімкнуті щелепи хворого — прикушування язика відбувається ще на початку нападу;
— не намагайтеся напоїти водою, поки не прийде до тями;
— якщо після нападу хворий заснув — не будіть, а викличте «швидку», також важливо засікти час початку нападу й повідомити лікарю.
Ірина КАДЧЕНКО.