У Приірпінні, що на Київщині, є такі місця, де тривалий час знані митці черпали натхнення. І якщо Ірпінь вважався письменницькою Меккою, то Ворзель — композиторською. Адже в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі — Будинок творчості композиторів. Попри те, що ці комплекси переживають не найкращі часи, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць із теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі — музичні.
Приірпіння — місцевість рекреаційна, чим і цінна, бо можна побродити в парках, подихати свіжим повітрям, усамітнитися. Свого часу тут функціонувало багато дитячих і дорослих оздоровниць. А все через лісистість та близькість до столиці. Це чудові місця, де кияни можуть відпочити від міського шуму, познайомитися з місцевими пам’ятками, а не кияни — ще й із Києвом. Тому багато хто так і робить: винаймає готельний номер у зеленій зоні, а до столиці доїжджає.
Сучасним містам Ірпеню, Бучі та курортному селищу міського типу Ворзелю поклало початок у 1899 році будівництво залізничної колії Київ–Ковель.
ІРПІНЬ: ДАНИНА ЛІТЕРАТУРНИМ ТРАДИЦІЯМ
Серед кількох гіпотез, пов’язаних із виникненням назви міста, є більш достовірна, прив’язана до назви річки, що протікає біля Ірпеня. За свідченнями старожилів, річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, бо «єрепенилася» під час повені.
У 2016 р. Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість (16!) реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів. Зокрема «Покровський» — один із найбільших парків авторських дерев’яних скульптур в Україні. Парк «Перемоги» — один із найстаріших у місті. Частину його території відвели під дитячий парк «Незнайка» на честь героя Миколи Носова, який провів в Ірпені дитинство і юність. Тут багато фігур казкових персонажів. Центральні площа та вулиця — пішохідні, з сучасним фонтаном, дитячим майданчиком, із 6-метровою бронзовою фігурою молодого Тараса Шевченка.
Знаковим для Ірпеня був і залишається Будинок творчості письменників (БТП), де побували й творили майже всі відомі майстри слова. Чудова природа, річка Ірпінь манили творчий люд до себе. У різні часи в Будинку працювали Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Остап Вишня, Олександр Довженко, Дмитро Павличко, Степан Олійник. Тут Олесь Гончар написав свій знаменитий «Собор», Павло Загребельний, Євген Гуцало –більшість своїх творів. В останні роки у Будинку творчості відкрилося «друге дихання». Восени 2017 р. на його території міською владою облаштовано креативний Парк Письменників.
Цьогоріч із травня по жовтень у БТП відпочивали творчі (й не тільки) люди. Доба проживання разом із харчуванням обійшлася не члену Спілки у 440 грн (є дорожчі варіанти). Працює їдальня (обід — 90 грн).
В Ірпені мешкали Максим Рильський та відомі перекладачі Дмитро Паламарчук і лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка Григорій Кочур. Ірпінь підтримує свої літературні традиції через щорічні фестивалі поетів і бардів «Ірпінський Парнас» та всеукраїнський книжковий фестиваль «Irpin Book Fest». Дати їх проведення приймаються окремо. Торік відбувся перший міжнародний фестиваль перекладачів «Кочур-фест». У жовтні цього року — другий. Григорій Кочур (1908–1994) перекладав поезії з 28 мов. Він залишив безцінну бібліотеку з такими раритетними виданнями, які не мала навіть бібліотека ім. В.Вернадського. Мешканець Ірпеня був тісно пов’язаний із дисидентським рухом. У його домі діє приватний Літературний музей, яким опікується невістка Марія Кочур (тел. 0(50) 571-56-80).
Проживали в Ірпені поет, громадський діяч Сергій Бабайкін, бандурист Микола Будник, а також відомі художники. Серед них Федір Кричевський (на обійсті встановлений пам’ятник), Матвій Донцов, заслужений художник України Володимир Сидорук. Уже вп’яте пройшов у місті присвячений йому пленер «Намальований Ірпінь».
Ще однією зоною відпочинку є впорядкована набережна біля річки Ірпінь. Дитячі та дорослі спортмайданчики, доріжки для прогулянок, спеціальні місця для рибалок. Встановлено лежаки, великий мангал. Територія оздоблена 120 оригінальними ліхтарями та скульптурними композиціями.
Природні пам’ятки — 600-річний Дуб Прадуб та гідрологічний заказник «Криничка», розташований в урочищі Пилипів Потік, між вулицями Глінки та Ново-Оскольська. Вважається, що вода тут цілюща.
Щодо старовинних будівель, то, окрім дачі фабриканта Чоколова (де розмістився БТП), архітектурну та історичну цінність мають залізнична станція «Ірпінь» (1903), Свято-Троїцька церква (1909), будинки культури 50-х років минулого століття тощо.
БУЧА: ТУТ ЖИВ ВІДОМИЙ КОМПОЗИТОР РЕВУЦЬКИЙ І НЕ ТІЛЬКИ
Буча бере свій початок від села Яблунька, що розкинулося на лівому березі річки Буча. Наприкінці XIX ст. землі від польського шляхтича перейшли у володіння поміщиків Красовського, Пеховського та Сагатовського. У 1868 р. син останнього побудував неподалік села Яблунька цегельний завод. Високої якості цеглу, відому навіть за кордоном, виробляли з клеймом «Яблунька». На початку XX ст. Буча розвивалася як дачна місцевість (завдяки мішаному лісу) і навколо залізниці.
У 2007 р. стає містом обласного значення (до того була в складі Ірпінської міськради). Раніше тут було багато дитячих таборів, нині працює два — «Джерельце» та «Променистий».
Візитівка Бучі — парк, щороку додає якусь нову локацію з особливою родзинкою. Є озеро з облаштованим пляжем, набережною. Дитяче містечко цьогоріч поповнилося залізницею, тунелем. Можна орендувати велосипеди, дитячі автомобілі. Серед дерев працює мотузковий екстрим-парк «Шалена Білка». Є чудовий Літній театр, де відбуваються Всеукраїнський фестиваль «Прем’єра пісні», Міжнародний музичний фестиваль «О-Фест».
Серед видатних постатей у Бучі мешкали композитор Левко Ревуцький (його іменем названа дитяча школа мистецтв), художник Микола Мурашко, мовознавець Андрій Білецький. На дачі проводив своє дитинство письменник Михайло Булгаков. На її місці встановлено пам’ятний знак. Гідротерапевт Вітольд Камінський упродовж 20 років проживав і лікував людей у Бучі, де й похований.
ВОРЗЕЛЬ: БАТЬКІВЩИНА «ДВОХ КОЛЬОРІВ»
Щодо походження назви Ворзель існує цікава версія. Незадовго до будівництва селища неподалік працював цегляний завод фон Верзеля (Вьорзеля), який викупив Пеховський. Назва йому сподобалася співзвучністю з французьким Версалем.
Зелена перлина Приірпіння займає 922 га, з яких 311 — зелені зони (з них 84 га — заказники). Раніше функціонувало 29 санаторіїв. Зараз — 6. Така кількість оздоровчих закладів має своє пояснення: завдяки фітонцидності хвойних дерев тут особливе повітря. Відомий кардіолог, академік Микола Стражеско прирівнював його до кисловодського. Згідно з Генпланом, прийнятим у цьому році, Ворзель розвиватиметься як рекреаційно-оздоровча територія.
У Ворзелі творилася класична музична та пісенна спадщина. Саме тут, у Будинку творчості композиторів (БТК), Олександр Білаш написав музику на слова Дмитра Павличка «Два кольори». Тут творили Платон та Георгій Майбороди, Микола Дремлюга, Валентин Сильвестров, Ігор Шамо та інші. Унікальний Будинок творчості у 2014 р. зазнав вандалізму і був майже знищений. Нині інвестори почали його реконструкцію. Будівля актриси Ганни Борисоглібської, з якого починався Будинок творчості, вже відновлена. Багаторічній директорці БТК Олені Куц вдалося створити приватний музей (тел. 0(67) 243-78-12).
У Ворзелі започатковано регіональний конкурс молодих піаністів «Весна в Уваровському домі», проходять Всеукраїнські фестивалі-конкурси «Пісенні візерунки» та духовної музики «Введенські піснеспіви».
У селищі проживав і творив композитор Борис Лятошинський. Біля його садиби встановлено пам’ятний знак. Також мешканцем Ворзеля був один із найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження» Валер’ян Підмогильний, який викладав у школі українську мову.
Візитівкою Ворзеля є будівля, яка визнана об’єктом культурної спадщини і пам’яткою архітектури та історії. Це будинок, зведений на початку XX ст. київським фабрикантом Карлом Септером. Згодом його придбала Наталія Уварова, донька цукрозаводчика і благодійника Федора Терещенка. Нині тут знаходиться Центр культури «Уваровський дім», у якому розмістився музей та концертна зала імені Лятошинського. Щосуботи проходять тут концерти класичної музики.
На 7,5 га облаштовано парк «Перемога», поруч мальовниче озеро. На його березі розташовані ресторани та готелі.
Старовинні будівлі Ворзеля — це, зокрема, аптека початку ХХ ст. та дача Альберта Зейделя (на території санаторію «Прапор»). Зейдель був магістром фармацевтики і мав найбільшу аптеку в Києві.
ЯК ДОЇХАТИ
До всіх трьох пунктів можна доїхати електричкою від метро «Святошин». Вартість проїзду 13 грн. У час карантину електрички їздять ранками і після обіду. Тривалість поїздки до Ірпеня 17 хв., до Бучі — 27, до Ворзеля — 35.
До Ворзеля і Бучі можна доїхати маршруткою №424. Відправляється від метро «Святошин» із інтервалом 15–25 хв. Вартість проїзду 20 грн.
До центру Ірпеня від станції метро «Академмістечко» кожні 15 хв. відправляється маршрутка №420.
ДЕ ПОЇСТИ
У Ворзелі кафе «Хвоя» запропонує вам широкий вибір страв на будь-який смак і гаманець (тел. 0(96) 867-50-69), кав’ярня «Престо» — каву, чай, смаколики. Поїсти можна в ресторані «Шкіпер».
Загалом в Ірпені, Бучі є багато точок, де можна перекусити чи пообідати.
ДЕ ПЕРЕНОЧУВАТИ
У Ворзелі можна зупинитися у бюджетному irisHotels (номер на двох — від 440 грн), готелях Villa San Marino, СПА Готель.
У Бучі та Ірпені є кілька десятків готелів та апартаментів, де можна переночувати.
Данута КОСТУРА. Київська область.
Фото автора та з інтернету.
