…Я вже до цієї картоплі і підходила, і на коліна ставала… і зігнувшись, і навприсядки… і з тилу (з-під горіха), і з флангів (від чорнобривців чи від грядок із помідорами), але моє закомп’ютеризоване міське життя з усіх сил чинило спротив традиційним сільським будням, — грядка не зменшувалася. До межі з городом сусідки Марії залишалося понад сорок кущів. Ні індивідуальні засоби вибирання (лопата, грабельки, відро), ні спроба створити комфортні умови під кожним кущем картоплі (садовий килимок під коліна), ні пісні Вакарчука з ай-паду, що висить на груші, не прискорювали процес вибирання картоплі.
Моя малорезультативна виснажлива картопляна битва на маминому городі тривала п’ять днів. Аж поки не підійшло підкріплення і не відкрило другий фронт. Напередодні Спасу брат Іван разом із дружиною Марійкою, сестрою Ольгою та онуками приїхав привітати тітку Галю (мою маму) із 82-м днем народження. Урочисто вручивши іменинниці букет квітів і подарунок — барвистий набір посуду, брат, полковник у відставці, скомандував:
— Усі на город! Я і Сашко (старший онук) підкопуємо, Марійка й Ольга вибирають, тітка Галя і Наталка перебирають, Сашко заносить у погріб. Ілля (молодший онук), не заважати: ай-пад — і під горіх!.. Ніна, на кухню!..
За півтори години всі кущі були підкопані, ретельно вибрані; картопля перебрана на ту, «що їсти», «посівну» і «дрібну» і, залежно від маркування, засипана в льох.
Після толоки знесли інвентар до повітки, по черзі похлюпалися з миски у кабінці з пишною назвою «літній душ», — і до столу.
…Захлинувшись емоціями від почуття родинної єдності, яке з особливою силою проступило під час городньої епопеї у тітки Галі, сьорбаючи гарячий свіжозварений суп із галушками навперемін із червоним грузинським вином, Ольга, яка ніколи не виїжджала далі Чернігівської області, раптом промо-вила:
— Харашо! Як на Гаваях!..
Із її резюме погодився увесь наш картопляний батальйон.
Ніна ГОЛОВЧЕНКО.