«У п’ятирічної доньки — проблеми зі звуком «р». «Риба» в неї — «либа». Через це її дражнять діти. Що ж буде в школі? І що робити тепер? Чекати, поки підросте? Звернутися до лікаря зараз? Займатися з нею самим? Голова обертом іде від цих запитань…»
На жаль, подібні проблеми знайомі багатьом батькам і дітям. Досі пам’ятаю, як малою називала Федора «Кедею». Але до школи це минулося. Може, переросла, як кажуть? Чи, найімовірніше, допомогли заняття з бабусею? Колишня сільська вчителька, у педагогіці вона вміла дуже багато. Тож роль домашнього логопеда виконала чудово. А якби не вона? І як допомогти тим дітям, які сьогодні мають проблеми з вимовою та потребують невідкладної кваліфікованої консультації? Вирішила звернутися до молодого логопеда Світлани ДВОЄНКО.
— Логопедія — це наука, що вивчає розлади мовленнія та розробляє методи їх лікування. А до розладів належать заїкання, гаркавість (нечітка вимова окремих звуків, найчастіше «р» та «л»), шепелявість (вимова свистячих «с», «з» як шиплячих «ш», «ж»). Причин розладів кілька. Одна з них — неуважне ставлення батьків до дитини, її розвитку. Трапляється, з малюком мало спілкуються, не читають йому (чи не тому так багато дітей з порушеннями мовлення серед мешканців інтернатів — сиріт або покинутих батьками?). Або інша ситуація. Дитина здебільшого мовчить, а мама радіє, бо це її влаштовує: малюк не заважає займатися власними справами. І мама теж мовчить. А чи розуміє вона, що така поведінка — перший крок не лише до мовних вад, а й до їх можливого віддаленого наслідку – психологічної недорозвиненості дитини?
Друга причина — стресові ситуації, коли вади вимови (особливо заїкання) з’являються внаслідок переляку, психічної травми. Знаю випадки, коли винними в цьому були перші вихователі (чи вчителі), які вчасно не захистили дитину від насмішок інших дітей, — і та, переживши стрес, «закріпила» ваду та почала приховувати її, боячись осуду…
Третя причина — копіювання дорослих. Якщо хтось у сім’ї має вади вимови, то, не виключено, їх матиме і дитина, несвідомо копіюючи старших. У такому разі перш за все слід допомогти дорослому. Інколи цього буває достатньо, щоб виправилася й вимова в дитини.
— Уявімо: в сім’ї з’явилося немовля. Якою буде перша порада логопеда?
— Більше з ним розмовляти. Ніколи не сюсюкати. Одразу називати речі правильно. Малюк прохає «дати бібі»? А ви скажіть: «Тримай машинку!»
— Дитина росте, їй уже три-чотири рочки…
— У такому віці не слід вимагати від дитини забагато. Не давайте їй надто складних завдань! Просите переказати казку? Добре, але оберіть невеличку, відповідно до віку дитини. І не вимагайте абсолютної точності в переказі! До речі, поодинокі прояви фонетичних розладів вимови в такому віці не повинні лякати батьків, але за численних слід звернутися до фахівця одразу ж, незалежно від віку.
— І от нашому «герою» п’ять-шість років…
— Критичний вік! У цей час у нормально розвиненої дитини формується правильна вимова. Дорослим слід дослухатися, як говорить дитина. Зверніть увагу: чи не уникає вона вимови якихось слів, знаходячи їм заміну? Чи не прагне усамітнитися, соромлячись якоїсь вади вимови, боячись осуду дитячого товариства? Чи охоче спілкується? Особливу увагу слід звернути на вимову «р», «с», «ш». Якщо в шестирічної дитини не все гаразд із вимовою, негайно йдіть до логопеда! Важливо не запізнитися з допомогою.
— Лікування в логопеда — тривалий процес?
— Коли як… Порівняймо: якщо порушення вимови «с» — «ш» виправити легко (найчастіше — протягом місяця), то досягнення правильної вимови «р» потребує до півроку регулярних, тричі на тиждень, занять… Отже, що раніше батьки звернуться до фахівця, то краще. До речі, це не потребує якихось героїчних зусиль від них, адже посаду логопеда передбачено в кожному дитсадку (чого, на жаль, не можна сказати про школи). Батьки часто сподіваються, що з віком у дитини «все минеться». Але підтвердити чи заперечити це в кожному конкретному випадку може тільки фахівець. Тому я ще раз раджу батькам не лінуватися і не боятися звернутися до логопеда.
— Інколи батьків зупиняє інше: мовляв, тоді доведеться визнати, що наша дитина гірша за ровесників…
— Спеціально для таких батьків моя порада — сформулювати це питання так: «Я хочу пересвідчися, що моя дитина не гірша за інших». Як бачите, тональність змінилася…
У деяких випадках допомоги логопеда замало, потрібна консультація невропатолога. Загалом же є спеціальні дидактичні матеріали для виправлення мовних вад. І якщо дитина не потерпає від парезу лицьового нерва, вона швидко позбувається вад вимови. Але це справа фахівця. Не варто самим батькам братися за неї.
— Але ж батьки можуть (і хочуть) допомогти! Як це краще зробити?
— Працювати з дитиною вдома, для цього видано спеціальні прекрасні книжки на кшталт «Правильно вимовляємо і говоримо», «Правильно пишемо і говоримо». І ще одна порада батькам дошкільнят: купуйте дитячі книжки з гарними картинками, великими літерами. Добре, коли в книжці звуки поділено за складністю вимови, до кожної літери підібрано слова з нею, над ними є наголос і сам набір слів специфічний: це слова, які легше за все вимовити правильно. Чудово, коли в книжці наведено зображення мовного апарату (як у підручниках з іноземної мови).
— А якщо проблеми з вимовою має доросла людина — ну не трапився їй свого часу добрий чарівник логопед?
— Таким раджу звернутися до логопеда і невропатолога. Не думайте, що вже запізно!
Інтерв’ю вела Ольга ВОЛИНСЬКА.
