Грядки, облаштовані доріжками, забезпечують зручний доступ до посівів, менше заростають бур’янами та й загалом мають естетичний вигляд. Перед їх створенням із поверхні міжрядь видаляють бур’яни, очищену ділянку ущільнюють і вирівнюють.
Тирса. Спочатку міжряддя проливають водою, зволожуючи землю, а потім укладають шар тирси завтовшки близько 3 см. Такі доріжки восени можна буде просто перекопати. У декого може виникнути побоювання, що тирса закислить ґрунт. Але у таких кількостях шкоди вона не завдасть. У лісових регіонах замість тирси використовують хвою. Також із сипких природних матеріалів використовують подрібнену кору. Під таку доріжку бажано попередньо укласти плівку чи геотекстиль.
Дошки. Легко й просто прокласти у міжряддях дошки. Цей спосіб, як і попередній, недорогий, адже дошки можна використати старі, наприклад, ті, що слугували опалубкою. Згодиться й обапіл. Перед укладанням обробляють засобом проти гниття. Після завершення сезону дошки достатньо зняти і зберегти до наступного року.
Спили дерев. Такі доріжки досить довговічні і стануть справжньою окрасою городу. А щоб слугували ще довше, їх, як і дошки, попередньо обробляють засобом проти гниття.
Цегла. Для створення доріжок зазвичай використовують стару цеглу. Її легко укласти, злегка втиснувши у ґрунт. Але з часом під впливом вологи та погодних факторів цегла руйнується.
Галька та щебінь. Ці сипкі матеріали можна просто насипати вздовж доріжок, але краще забезпечити їм бортики, приміром, із бордюрної стрічки. Аби крізь щебінь не проростали бур’яни, доріжки укладають на шар геотекстилю. Алгоритм дій такий: роблять розмітку майбутньої стежки та знімають верхній шар ґрунту на глибину 5 см. Поверхню утрамбовують, укладають геотекстиль, закріплюють для надійності шиферними цвяхами та засипають щебенем або галькою. Таке покриття довговічне і легко витримує вплив погодних факторів. Крім того, сипкі матеріали найдешевші серед інших будматеріалів.
Тротуарна плитка. Такі доріжки виходять рівні, довговічні та надійні. Однак обходяться недешево. Бетон. Такі доріжки створюються «на віки», за ними легко доглядати, вони «не по зубах» бур’янам. Однак фінансово та трудозатратні. Передусім необхідно зробити розмітку території, сформувати основу, опалубку, приготувати цементний розчин. «Пожвавити» таке покриття можна за допомогою шматочків керамічної плитки.
Газонна решітка. Теж непоганий варіант для створення доріжки. Має широкий спектр використання, зокрема застосовується для покриття терас, зон відпочинку, на ігрових дитячих майданчиках, як захисне покриття від витоптування газону. Дірчаста поверхня решітки добре пропускає воду, а отже, робить пересування по землі сухим та безпечним. Щоправда, крізь неї проростає трава, однак ходити зручно. Секції решітки швидко з’єднуються між собою за допомогою пазів. Перший раз доведеться витратити певну суму на їх придбання, однак слугує таке покриття багато років, а за потреби легко демонтується.
Лінолеум. Чудово, якщо після ремонту залишились обрізки лінолеуму. Він вологостійкий, легко ріжеться на шматки. Важливо! Укладається лінолеум шорстким боком догори, бо лицьова поверхня досить слизька. Подібні характеристики мають толь і руберойд.
Василь ГЕРАСИМОВ.
