Ми звикли визначати самооцінку як високу або низьку та ставимося до цього стану як чогось стабільного, перманентного. Насправді ж самооцінка людини дуже ситуативна, а її рівень може змінюватися часто. Ось 5 міфів про самооцінку, яких варто позбутися просто зараз, щоб покращити якість свого життя.
МІФ 1. ЗАВИЩЕНА — ОЗНАКА НАРЦИСИЗМУ
Високу самооцінку нерідко плутають із марнославством і нарцисизмом, розцінюють як якість виключно негативну. Але чи це так? Якщо дивитися на самооцінку як на ставлення до себе, то висока самооцінка має на увазі позитивне ставлення до себе та прийняття себе цілком і без умов. Це визнання своїх досягнень і адекватне сприйняття власних недоліків. Саме цього й прагне психотерапія.
МІФ 2. ЦЕ ЩОСЬ ВРОДЖЕНЕ
Самооцінка змінюється протягом життя. На неї впливають суспільство, повсякденні успіхи, стосунки з близькими людьми, самопочуття. Вона може змінюватися незалежно від зусиль і бажання людини. А може усвідомлено коригуватися, коли працюємо над собою та позбавляємося хибних переконань про себе.
МІФ 3. ВІД НЕЇ ЗАЛЕЖИТЬ УПЕВНЕНІСТЬ ЛЮДИНИ В СОБІ
Ми звикли сприймати невпевнених у собі людей як тих, хто має низьку самооцінку. Однак така невпевненість передбачає передусім нестійке ставлення до себе. Залежно від оточення та обставин людина може почуватися чудово в одній ситуації та «падати з коня» в іншій. Цілком нормально за певних обставин сумніватися в собі.
МІФ 4. ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СПРИЙНЯТТЯ ОТОЧЕННЯ
Якщо люди поряд розумітимуть і підтримуватимуть людину, її самооцінка підвищиться. Раціональне зерно в цьому є, але наші потреби належать лише нам. Якщо людина хоче почуватися краще поряд з іншими, їй насамперед варто бути уважною до своїх потреб і бажань, кордонів та стосунків. Зрештою, найважливіша людина у вашому житті — це ви самі. І найважливіші стосунки — це стосунки із собою.
МІФ 5. ВИСОКА САМООЦІНКА ПОРОДЖУЄ ЕГОЇЗМ
У здоровому егоїзмі немає нічого поганого. Навпаки, найчастіше деструктивні прояви егоїзму властиві людині саме з низькою самооцінкою. Адже коли їй вкрай важлива оцінка оточення, вона сумнівається у своїй «окейності» та вимагає її підтвердження від інших. Саме це і сприймається як нездоровий егоїзм, начебто люди довкола повинні переконувати та підживлювати самооцінку іншого.
Чим щасливіша людина, тим менше вона фіксується на собі й вимагає такого від інших. Вона перебуває в гармонії із собою й навколишнім світом.
Анастасія СУХОРУКОВА, психологиня.
