Грандіозна виставка «Пектораль. Знахідка століття», присвячена 50-річчю археологічних розкопок кургану Товста Могила, яка проходить у рамках святкування 30-річчя Незалежності, триватиме до 31 жовтня в київському Музеї історичних коштовностей (вулиця Лаврська, 9, корпус 12). Оригінал відомої на весь світ дорогоцінної прикраси зараз – у центрі експозиції. І це заохочує українців та гостей столиці відвідати музей, аби хоча б поглядом доторкнутися до вічності – адже знаменитій знахідці понад 2 тисячі 300 років!
У ПОШУКАХ ДИВА
Курган Товста Могила біля містечка Орджонікідзе (тепер – Покров) на Дніпропетровщині, де було знайдено прикрасу, за мірками археологів важко було назвати унікальним: заввишки з 5-поверхівку, площею – близько 70 кв.м. Вважали, що це один із курганів доби бронзи, де навряд чи знайдеться щось особливе, тому Інститут археології не планував проводити там розкопки. Тим більше що знесення кургану потребувало би великих коштів. Та сталося так, що одного дня, як кажуть, пазл ідеально склався – і досі неможливе отримало свій шанс.
…На той час місцевий гірничо-збагачувальний комбінат потребував розширення своїх площ. Його тодішній керівник, Григорій Середа, любив археологію, тож потоваришував із залюбленим у цю науку тоді ще позаштатним співробітником профільного інституту Борисом Мозолевським. І коли в обласному центрі стали шукати, де б розжитися чорноземом для озеленення міста, Середа, попри наявні запаси підходящого ґрунту, запропонував чиновникам взяти землю на Товстій Могилі. Побачивши, який там чудовий чорнозем, іншого й не шукали. Ось так археологи отримали новий шанс, і Мозолевський, довідавшись про очікуване знесення кургану, поспішив розпочати тепер уже санкціоновані розкопки.
Попри те що ГЗК задіяв свою потужну техніку та кращих прохідників, дістатися надр кургану виявилося непросто: постійно траплялися обвали. Зрештою удача всміхнулася дослідникам: вони вийшли на ніким не розграбовану підземну нішу, де виявили поховання багатої молодої скіфської жінки, а неподалік – і малої дитини. Її головний убір, одяг, взуття прикрашали численні золоті пластинки, як і одяг малюка; на грудях мала золоту гривну, а на руках – блискучі браслети й кільця. Усе це свідчило про її високе положення в скіфському світі. Неподалік були знайдені численні скарби, а також скромні поховання кількох слуг, у т.ч. конюхів, та коней із прикрашеною сріблом і золотом збруєю. Знайшли й залишки величезної колісниці, якою, вочевидь, скіфи везли до місця поховання тіло своєї правительки. Вщент пограбованим – вірогідно, іще в скіфську добу – виявилося лише центральне поховання самого царя.
ПРИКРАСА З СЮЖЕТОМ
21 червня 1971 року під час розкопок у дромосі – підземному коридорі, який вів до головного поховального приміщення, о 14.30 сталося таке омріяне, та все одно несподіване диво: під уже зотлілим колесом скіфської колісниці було знайдено справжній скарб. «У серці солодко тенькнуло. Обережно відгорнувши глину, я побачив, як зблиснуло золото», – згадував Мозолевський. Знайдена ним пектораль дивовижної краси стала сенсацією не лише для радянської (а на той час і української) археології, але й для світової: скарби такого рівня трапляються вкрай рідко.
Неподалік знайшли й меч в обкутих таким саме металом піхвах. Дослідження підтвердили, що жовтий метал – чисте золото. Визначили й вік дивовижної прикраси скіфського правителя – друга чверть IV ст. до н.е.!
Нашийна прикраса належала саме царю, а не цариці, й, вірогідно, використовувалася як ритуальна, уточнює на наше запитання чудовий екскурсовод, який відкриває нашій групі ці захопливі сторінки історії. Провідний науковий співробітник Музею Юрій Полідович спеціалізується саме на скіфській тематиці, тож має що розповісти про пектораль. Тим часом екскурсанти із захватом розглядають цю рукотворну красу за склом, а багато хто й фотографується там на добру згадку. Золоте диво вагою майже 1,5 кг складається зі 160 деталей, які утворюють 3 фризи. Нижній відображує потойбічне життя; бачимо там смертельні поєдинки реальних і міфічних тварин. Та ближче до країв ці сюжети вже вселяють надію на торжество живого. Середній фриз являє собою символічне дерево життя. Кажуть, колись він був покритий жовтою і голубою емаллю. Це квітуюче дерево корінням сягає потойбічного світу – й водночас живить сьогодення, відтворене у верхньому фризі прикраси. Філігранні фігурки людей, тварин і пташок відтворюють як нерозгадані вченими сюжети, так і прояви почуттів живого світу, в т.ч. материнських.
Усього тут 48 фігурок, які можна роздивлятися годинами. На думку вчених, культову річ особливого призначення виготовили майстри, котрі розумілися як на скіфському, так і на давньогрецькому мистецтві.
ДОЛЯ ЗНАХІДКИ Й АРХЕОЛОГА
…Почувши про унікальну знахідку, побачити її поспішили тоді й місцеві мешканці, й високе керівництво, тож пектораль на місці розкопок охороняв цілий взвод міліціонерів. Подейкували, що Мозолевський віз дорогоцінність просто на собі, сховавши під одягом, та насправді пектораль перевезли під охороною в купе потяга «Запоріжжя–Київ».
У нашій столиці вона стала найбільшим скарбом на той час уже створеного Музею історичних коштовностей. І лише раз, на особисте прохання Брежнєва, 1975 р. побувала за кордоном – у США, Франції та ФРН. Оскільки ж уперше була виставлена 30 липня, то нинішню виставку відкрили рівно через 50 років.
Дорогоцінна знахідка вплинула й на долю самого Бориса Мозолевського. За лічені хвилини з позаштатного працівника, який не викликав симпатії у влади і заробляв на життя як кочегар тепломережі, він став старшим науковим співробітником із персональним окладом 200 карбованців, отримав іще 500 премії та трикімнатну квартиру, яку від Академії наук виділив Борис Патон. Відтоді археолог зміг зосередитися на улюбленій справі, спогади про яку екскурсовод радить прочитати у його книжках «Товста могила» і «Скіфський степ».
Ольга ГОЙДЕНКО.
