Натхнення для цієї мальовки подарувала, хоч як дивно, не дуже поетична рослина з кепським характером. Про неї народ склав чимало приказок: в одній вона «пані в золотім жупані», в іншій — «Марушка в семи кожушках, а хто її роздягає, той сльози проливає». Здогадались? Звісно, йдеться про цибулю.
Та яке відношення цей овоч має до петриківського розпису, запитаєте ви? Відповім: «цибулькою» називають традиційну петриківську техніку, коли квітка нагадує розрізану навпіл цибулину. Справа в тім, що народні майстрині, розписуючи візерунками свої оселі, для полегшення процесу іноді використовували спеціальні заготовки — печатки. Вирізали їх із буряка, моркви, цибулі та іншої городини, що була під рукою. Вмочували у фарбу, а потім притискали до свіжовибіленої стіни — і відтиск готовий. Він міг повторюватись в орнаменті, а іноді ставав самостійною квіткою. Господиня виводила її за допомогою квачика, пальця чи пензля.
Відтоді «цибулька» прижилась у петриківському розписі і стала одним із головних його елементів. Ця красива квітка ще й містить зашифровану інформацію-побажання, символізує єдність роду. Придивіться, як міцно прилягають одна до одної лусочки-пелюстки: всередині найменші, по краях найбільші. Так і в сім’ї старші оберігають менших, тримаються вкупі і в горі, і в радості.
Тож, малюючи сьогодні букет жоржин-цибулинок, думатимемо про силу своєї родини.
ДЛЯ РОБОТИ НАМ ЗНАДОБИТЬСЯ:
аркуш паперу формату А4 або блокнот-скетчбук, який можна завести спеціально для петриківського розпису;
простий олівець і гумка;
гуаш червоного, жовтого, зеленого та синього кольорів;
клей ПВА;
два пензлики «білка» або «колонок»: найтонший нульовий і третій номер. Якщо немає «білки», можна використовувати пензлики з нейлону.
склянка з водою;
мастихін або чайна ложка;
палітра (нагадаю, що палітрою може стати прозора кришечка з-під сметани або йогурту);
паперові серветки або туалетний папір для промокання пензликів від зайвої вологи;
піпетка з гумовим наконечником.
ПОЧИНАЄМО УРОК
Крок 1. Передусім приготуємо фарбу. Гуаш та клей ПВА з’єднуємо в однакових пропорціях, додаємо кілька крапель води. Маса повинна бути такої ж густоти, що й нежирна сметана. Клей потрібен для того, щоб малюнок міцно тримався на поверхні й не осипався, коли висохне. Я зазвичай готую фарбу в баночці з гуашшю, добре розмішую, а потім потроху використовую для роботи. Не забувайте щоразу витирати мастихін та мити пензлики, щоб не змішувались кольори.
Простим олівцем намітимо контури майбутніх квітів. Малюємо два кола: одне більше в нижній частині аркуша, друге трохи менше — вище праворуч.
Також проводимо лінії — стебла, які з’єднують наші квіти. Бажано, щоб лінії були ледь помітними, аби їх можна було легко витерти гумкою. До речі, майстри петриківки олівцем не користуються, а малюють візерунок одразу фарбами.
Крок 2. На палітрі в нас поки що два кольори: червоний і жовтий. Ними й малюватимемо жоржини. В основі їхньої «цибульки» лежить перехідний мазок, відомий нам із попереднього заняття. Але не рівний, а скривлений, як півмісяць.
Сухий пензлик №3 повністю, всією ворсистою поверхнею вмочуємо в червону фарбу. Стараємось не вимазувати металеву частину. Потім кінчик пензля з червоною фарбою вмочуємо у жовту. Малюємо декілька перехідних мазків на чернетці, потім починаємо виводити першу (велику) квітку на чистовику.
Гострим кінчиком пензля (на якому жовта гуаш) починаємо вести вигнуту першу пелюстку по зовнішній лінії кола. Початок лінії найтонший і жовтий, поступово він стає ширшим і плавно переходить у червоний. Перша пелюстка закінчується, як і починалася, тонкою лінією. Так само малюємо плавну вигнуту пелюстку з протилежного боку. Кожна наступна дуга «цибульки» буде починатись нижче від попередньої, але закінчуватиметься в одній точці.
Щоразу, починаючи нову пелюстку, вмочуємо пензлик у дві фарби: червону й жовту. Посередині квітки кладемо найкоротший, з’єднувальний мазок, і переходимо до бокових пелюсток жоржини. Вони будуть ледь вигнутими і закінчуватимуться в тій же точці, де сходяться всі пелюстки. Кінчик пелюстки грайливо дивиться вгору.
Так само малюємо верхню квітку.
Крок 3. Далі нам знадобиться зелена фарба. Стебельця та чашолистки квіток проводимо тоненьким пензликом, більші листочки — товщим. 
Виконайте крупні листочки перехідним мазком: основний колір зелений, кінчик пензлика — червоний. Лінії плавні та злегка вигнуті, ніби дмухнув вітерець і злегка хитнув нашу квіточку.
Крок 4. Малюємо барвінок, який обабіч оздоблює жоржини. Ця квітка оберігає від напастей, додає життєвих сил, а також є символом шлюбу. 
Для роботи знадобиться синя фарба та піпетка. Вмочуємо гумовий кінчик у гуаш, кожна пелюстка барвінку — це відтиск піпетки на папері. Зазвичай таких пелюсток п’ять. Руку з піпеткою треба тримати вертикально. Притискаємо міцно, щоб серединка пелюстки була світлішою, а зовнішній край темнішим, ніби обведеним темною фарбою. Розташуйте по три квітки обабіч жоржин. Жовту серединку барвінку так само наносимо піпеткою.
Крок 5. З’єднуємо квіточки барвінку між собою за допомогою тоненького пензлика. Домальовуємо листя та вусики-завитки. Це декоративне прикрашання дрібними мазками має назву «петушіння» і зазвичай виконується пензликом із котячої шерсті — кошачкою. Але за його відсутності те саме можна акуратно зобразити найтоншим пензлем.
Важливо! У петриківському розписі квіти не повинні «висіти» в повітрі. У кожної квітки є стебло, яке єднає її з іншими квітами, і листячко.
Крок 6. На довгих зелених вусиках з’являються червоні ягоди. Техніка малювання така ж, як і при зображенні барвінку: гумовим кінчиком піпетки. Перша ягідка найбільша, кожна наступна — менша. Можна додати до ягід і квітів зелені листочки, примокуючи пензлик до паперу. Виходить схоже на краплинку дощу. Ця техніка називається «зернятко».
Щоб квіти були більш виразними, підкреслимо лінію росту пелюсток яскравими тоненькими смужечками. На тоненький пензлик набираємо жовту фарбу, акуратно ведемо лінію згори донизу. Всі лінії сходяться в одній точці внизу квітки.
Крок 7. Працюємо над дрібними деталями. Крапочки-відблиски на квітах виконуємо зворотнім боком пензлика жовтою фарбою. На жоржинах у центрі буде найбільша кругла цяточка, від якої в різні боки «пунктиром» розходяться менші. На барвінку крапки кружляють у хороводі навколо жовтої серединки. На ягодах лишаємо по одному відблиску. З цією метою можна використати звичайну зубочистку.
Як тільки з’явилися відблиски, мальовка ніби ожила й заграла кольорами веселки. Залишається тільки поставити автограф — і в рамочку на стіну. Сподіваюся, споглядаючи її, ви щоразу посміхатиметесь, а ваш настрій ставатиме кращим.
Людмила МАКЕЙ. м. Кропивницький.
