11 липня й 15 липня відповідно ми вшановуємо святих рівноапостольних княгиню Ольгу й князя Володимира Великого. З огляду на українську церковну історію, ці постаті для нас нероздільні. Їхні імена асоціюються із запровадженням, а згодом і поширенням християнства у Київській Русі, проголошенням його державною релігією. Тому свято Володимира Великого — це ще й День Хрещення України-Русі.
За княжіння Ігоря (913–945 рр.) та Ольги (до 969 р.) християнство поширювалося серед заможніх верств, співіснувало з язичництвом. Дві віри доповнювали одна одну, а їхні представники не ворогували між собою. (Ідеться про фізичне насилля). Про це свідчать договори.
Першою християнкою з князів-русичів стала Ольга, але вона не наважилася запровадити християнство як офіційну державну релігію. Цю акцію здійснив Володимир Великий (980–1015 роки правління) у, за літописом, 988 році. Незважаючи на те, що «Повість минулих літ» акт хрещення Київської Русі описує в рожевих барвах, опір християнству був великим. Сумнівно, що в один день можна було кардинально змінити світогляд народу, який формувався століттями. Тим паче, що брутально нищили язичницькі духовні святині — ідолів, капища, для хрещення людей силоміць заганяти в річку…
Чому християнство прийшло на українські терени саме з Візантії?
Візантійський імператор Василій попросив князя Володимира надати йому військову допомогу проти повсталого Варди Фоки, натомість пообіцяв віддати за дружину свою сестру Анну, але за умови, якщо Володимир охреститься. Володимир слова дотримав, військо повсталого Варди Фоки було розгромлено. 987 року руський князь охрестився у Корсуні. Але Василій так і не віддав йому Анну.
Володимир діяв рішуче: взяв в облогу Корсунь і досяг своєї мети — Анна стала його дружиною. Вінчалися як християнин з християнкою.
Як пише літописець, хрещення Русі відбулося 988 року. Однак це не зовсім відповідає правді. Грецькі хроніки стверджують, що Корсунь Володимир взяв 989 року. Тож хрещення Русі могло відбутися наступного — 990 року.
Попри такі розбіжності, з прийняттям християства Київська Русь стає на рівні з іншими європейськими країнами. Вона активно вбирає кращі культурні набутки Європи: кам’яну архітектуру, живопис (іконопис), книгописання, шкільництво, медицину (хоча і серед русичів були вправні знахарі)… Створюються монастирі, як своєрідна концентрація інтелектуального потенціалу.
Утвердження єдиної віри стабілізувало політичну систему в державі.
Преобразився і сам князь Володимир.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.
