Кажуть, її голосом сміється й плаче, радіє й тужить Україна. Він — один із найвиразніших, найкрасивіших, найпроникливіших на вітчизняній сцені. Особлива магія звучить у ньому і коли співає, і коли висловлює свої думки та почуття. Її життя напевне можна назвати історією любові, яку, наче особливий дар, несе крізь усе своє життя. Справжньою за всіх часів лишалася й любов до рідної країни, мистецьку славу якої творила своїм талантом.
Кожен по своєму захищає свою Україну, на різних фронтах тримає оборону. Вона захищає її своєю піснею, своєю душею.
Сьогодні в Ніни Митрофанівни — день народження, з чим щиро її вітаємо. У свої багаті літа вона досі заворожує своїм голосом. У неї і тепер молодістю світяться очі. Й попросившись до неї на гостину, бачила перед собою водночас і дівчинку, і зрілу, сильну жінку. Ось послухайте й ви нашу сьогоднішню гостю — народну артистку України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Героя України Ніну Матвієнко.
ПРО ЛЮБОВ
От уявіть собі кущ папороті: який він прекрасний, пишний, чубатий, коли одним кущем чи в одному горщику росте. А скільки красивих у ньому гілочок, розгалужень, листочків! То оцей горщик із папороттю я порівняла б із нашим серцем, котре вміщує в собі стільки любовей, що як капіляри, артерії живлять його. Талант любити, як і всі решта, — Богом людині дається. А любити вона здатна від народження. Ось повертаюся додому, а моя маленька внучка щодуж біжить назустріч: «Бабуся!» І так радіє, так тулиться до мене! Це нічим і ніким ще не зіпсована любов. Ми ж думаємо, що дітки звикають просто. Ні! Вони вже знають, що таке любов. І настільки щиро проявляють свої почуття, що ми, як масло, розтоплюємося в них.
ПРО РОДИНУ
У нашій родині, де росло 11 дітей, загалом була дуже складна ситуація. Ми ж малими пішли по інтернатах, і любові як такої, зримої, може, й не було тоді. Роботи мали багато по господарству, як удома були. Та коли вже когось із наших били на вулиці, всі гуртом вилітали з двору на захист. У нас зараз гарні, теплі стосунки. Ми так цінуємо життя кожного! Не сміємо навіть якось посваритися.
Позаторік на моє 70-ліття зібралася майже уся наша велика родина. Напевне то був найкращий вечір у моєму житті! Хоча ми й так часто збираємося в моєму домі на веранді. Співаємо! Гарно, тепло так від того. А коли вже прощаємося, кажемо неодмінно: «Я тебе люблю!» — «І я тебе люблю!» І то вже щось вище, ніж просто вияв любові. Це й страх втратити їх, розумієте?!
А я вам скажу ще й про такі речі. Колись, як ішли з чоловіком із хати, знала, що треба неодмінно попрощатися, бо невідомо, за день що станеться, чи встигнемо ще раз сказати «люба моя» чи «дорогий мій». Отож коли прощаєшся, й кажеш: «Сонечко, па-па, до вечора, дай Боже дожити й з тобою побачитися знову!» І дякувати Господу, що ми є. Це ж теж вписується в любов!
ПРО ЛЮБОВ МІЖ ЧОЛОВІКОМ І ЖІНКОЮ
Вірю, що любов між чоловіком і жінкою — велика сила. І коли справжня, нікуди не дівається. То — любов-захист у житті. Людина ж не відразу любить так дівчину чи хлопця, бо думає, що вище любові до тата й мами бути не може. Але: «Без милого батько й мати, як чужії люди»! Я тисячу разів передумувала ці Шевченкові слова. Й зрозуміла, зрештою, що Шевченко говорив про любов до людини, котру Боженька тобі подарував, і серце твоє їй відкрилося. Але нерідко й плутаємо любов із захопленням. Минає час, і людина думає: «А що ж то було зі мною? Я ж так любила, так ним захоплювалася!» Буває, й півжиття мине, поки те зрозуміє.
ПРО СВОЄ СТАНОВЛЕННЯ
Ось сидимо з вами в Музеї Івана Гончара. Іван Макарович був сином цієї землі. Тут ось Петро Іванович дозволив мені зробити таку кімнату. Так що хата Івана Гончара, куди мала щастя прийти замолоду, дуже багато для мене зробила. Як і зустріч із Іваном Миколайчуком, Євгеном Сверстюком, Анатолієм Авдієвським, керівником Хору Вірьовки, де пройшло моє становлення як співачки. Навіть зустріч із моїм чоловіком. Коли почали з ним зустрічатися, дуже багато чого відкрилося, різної інформації. Це те, що мене живило. І це є основа мого життя.
То люди, які мене любили, вели по життю, стосунки з котрими мене збагачували. Вони насправді любили Україну, показували її красу.
ПРО ЗАХИСТ І БАЛАНС
Та не шукайте його! Просто живіть! Я от не знаю, що таке баланс — живу собі, та й годі. Мій баланс — моя онука, моя хата. Мої друзі, з котрими зустрічаємося. Щаслива, що з вами от спілкувалася. Що принесли мені ці чудові квіти.
А коли почули про себе щось нехороше, вдихніть глибоко, як казала мені одна людина, — забери своє, а решту видихни — віддай їм назад. Кожен, хто комусь підкопує на духовному рівні, отримає своє неодмінно. Мені навіть шкода, що людина так чинить, бо все те на дітях потім відбивається. Хіба не страшно? Кажуть, діти за батьків не відповідають. Можливо. А через своїх дітей, онуків?
ПОРАДА
Любіть Україну, всім серцем її любіть, по-справжньому, любіть такою, як є, не віддавайте нікому в руки. Бо якщо в руки — то це ж як зброя. Розумієте? Чужі руки можуть з нами що завгодно зробити, можуть знищити. Любіть її, як пісню. Як красу цю українську надзвичайну. Приберіть сміття — із землі, з душі своєї, знайдіть частинку тієї чистоти, доброти, яку ще можна відшукати. Це від нас залежить. Дякую, що ви були зі мною сьогодні. Дякую, що ви у мене є, мої люди, моя Україно! Люблю вас!
Щирі вітання Ніні Митрофанівні з днем народження
Повну версію
Порадницької гостини з НІНОЮ МАТВІЄНКО
можна прочитати у свіжому номері «Порадниці» від 10 жовтня 2019 року.
Відеоверсію порадницької гостини можна переглянути на нашому ютуб-каналі за пізніше вказаним посиланням.
Автор і керівник проекту
Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
