То лише зірки на небі спалахують, здавалося б, миттєво. А людині, аби запалити свою зірочку, стати помітною, досягти тріумфу, самоутвердження, зазвичай випадає пройти непростий і тернистий шлях. Як пройшла його і вона, Лілія Підкопаєва, абсолютна олімпійська чемпіонка, заслужений майстер спорту України. Перелік спортивних нагород, державних відзнак цієї молодої тендітної жінки солідний: 45 золотих медалей, 21 срібна, 14 бронзових, орден «За заслуги», хрест «За мужність»… Вона — гордість і слава не тільки своєї держави України. Наша співвітчизниця увійшла до списку легендарних спортсменів світу.
ПРО МЕТУ
Як на мене, люди з іменами мають розповідати про себе, показувати себе, бо дуже важливо допомогти дитині визначитися, ніби поставити місток для великого стрибка в життя, і щоб це був правильний стрибок. Спокус і справді багато, хочеться всього спробувати, а у перехідному, тінейджерському віці все заборонене особливо солодке й цікаве. Та слід мати голову на плечах і не наслідувати сліпо те, що нав’язують молоді, скажімо, з екранів телевізорів. Треба замислюватися над завтрашнім днем, не проживати це життя як-небудь, а зробити щось значиме у ньому.
ПРО УСПІХ
А хіба можна досягти великих результатів у будь-якій сфері діяльності, не пройшовши крізь труднощі, випробування, жертви, навіть страждання? Справді, у спорт приходить багато дітей, однак чемпіонами стають одиниці. Значить, хтось більше доклав зусиль, не доспав, не доїв, не сходив у кіно — тобто приніс щось у жертву, аби мати навзамін успіх. Нормальна схема у будь-якій справі, коли дійсно хочеш бути першим, бути лідером. У світі відсотків вісімдесят тих, кого ведуть, і лише двадцять тих, хто веде, за котрими йдуть інші. Згодна, не всі й хочуть бути «провідниками» і тішаться тим, що мають. Хтось мріє про висоти, лежачи на дивані. А хтось вперто тягне лямку, знаючи, що тільки так бажане стане дійсністю.
ПРО ДРУЖБУ
Гарних знайомих, приятелів може бути багато, але друзів — одиниці. Для мене найголовніші друзі, найміцніша фортеця — моя родина. Є багато людей, котрі з готовністю підставлять плече, коли тобі погано. А от розділити радість твою, придушити в собі оту жабу заздрощів під силу далеко не кожному. На щастя, я маю таких справжніх друзів. Довіряючи людині, не ображаюся, коли скаже правду у вічі, покритикує за щось, тоді як інші лукавитимуть, леститимуть. Для мене така «дружба» неприйнятна.
І не варто використовувати друзів, коли тобі погано. Треба просто дружити, не перевантажуючи їх собою.
ПРО БАГАТСТВО
Звісно, гроші людей змінюють, але не все на них купити можна. Фінансові можливості не роблять людину щасливою — буває і навпаки. Так, багатство дає всілякі блага, можливість реалізовувати свої бажання, але водночас воно щось і відбирає, можливо, трішки людяності. Однак повірте, багаті, як і кожна жива людина, теж плачуть, просто не показують цього.
Так уже влаштована людина, що швидко звикає до хорошого і хоче ще й ще. Погано, страшно, коли їй уже нічого не хочеться. Як сказано, умій жити і в бідності, і в достатку, радій тому, що посилає тобі життя. Хочеш більшого — йди, заробляй, здобувай. Чемпіоном стає той, хто, падаючи, вміє підніматися і йти вперед.
Я б побажала, аби всі люди у нашій країні стали фінансово незалежними. Не потрібно супербагатства, але щоб могли прогодувати дітей, одягнути, вивчити, показати їм світ. Щоб мали можливість відпочивати, сповна радіти життю. Навчімося і в поганому знаходити позитив, тоді жити стане простіше.
Лютий, 2007 рік.
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.
