Коли вона виходить на сцену Національної опери України, завжди переповнений зал завмирає в очікуванні саме її балетної історії, яку артистка щоразу розповідає своїм танцем і душею неймовірно проникливо, чуттєво й талановито. І навіть для тих, хто вперше поринає у загадковий світ балету, він уже стає неодмінною мистецькою, духовною потребою.
А перші глядацькі овації на свою адресу зірка, гордість вітчизняного балету почула ще п’ятнадцятирічною дівчинкою, дебютуючи як прима-балерина з виставою «Лускунчик» у далекій Японії. Відтоді й зарубіжна сцена підкорилася цій маленькій, здавалося б, невагомій, зітканій із повітря балерині.
Нині разом зі своїм чоловіком, солістом, прем’єром Національної опери України, заслуженим артистом України Олександром Стояновим вони танцюють не лише в Україні, а й багато гастролюють за кордоном – і з театральною трупою, і з сольними програмами. Їх запрошують на престижні міжнародні конкурси, Гала-концерти, різні проекти, адже імена українських артистів знані на балетній карті світу. Мистецтво свого танцю вони демонстрували на театральних сценах Америки, Китаю, Японії, Кореї, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії, Латвії…
Лондонський балетний критик Меггі Фоер називає їх найкрасивішою балетною парою Європи. І цій парі, схоже, вдається все: сповна віддаватися творчості, ростити дітей. Вони щасливі разом уже багато років – і на сцені, і в сімейному житті.
Ось і про це зокрема говорили ми на порадницькій гостині з народною артисткою України, примою-балериною Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка Катериною Кухар, котра виявилася витонченою, довершеною не лише у своїх рухах, у танці, а й у словах і вчинках.
ПРО БАЛЕТ
Балет – то симбіоз дуже багатьох різноманітних, я б навіть так сказала, видів мистецтва і спорту. В балеті, як і в спорті, потрібна дуже жорстка і сувора дисципліна, формування спортивного характеру ще з дитинства. Тому що без труда, без зусиль, без характеру ні в спорті, ні в балеті досягти успіху неможливо.
Балерина найперше має бути сильною, натренованою спортсменкою. Це ніби олімпійський резерв, який повинен бути постійно в ідеальній формі, тому що спектакль за спектаклем, тому що ми потрібні, доки у формі. По-друге, артист балету має володіти ідеальним слухом. Бо якщо стаються якісь розбіжності між ним та оркестром, це одразу видно глядачеві, хоча той може й не зрозуміти, що відбувається. Але буде незадоволений, однозначно. По-третє, звісно, артистка балету, прима-балерина має бути й прекрасною актрисою. Драматичною найперше, оскільки такі партії, наприклад, як Жізель, Джульєтти, Маргарити, Кармен, як й інші багатогранні балетні партії, мають показувати різні характери, різні сторони акторської душі. І це дуже важливо, бо є балерини, які начебто все виконують правильно, а глядачеві не цікаво. Це дуже помітно. Світло рампи оголює душу, показує, що в тебе всередині: чи є там щось таке глибоке, за що цікаво і можна зачепитися, чи там порожнеча. І, по-четверте, звичайно ж, балет – мистецтво естетичне, й глядач приходить насолодитися гармонією, красою. Отож балерини повинні бути вродливими, стрункими, гармонійними, з правильними пропорціями.
Балет – це каторга в квітах. Балет – це чоловік, який не пробачає зрад. Балет – це життя моє.
ПРО УКРАЇНСЬКИХ АРТИСТІВ НА ГАСТРОЛЯХ
Ми, українці, маємо щирі серце та душу. Тому на гастролях нас дуже люблять. Зазвичай даємо академічний класичний танець, але до нього, до тієї техніки, до тих стрибків додаємо ще й нашу емоційність, душу. Немає, так би мовити, голого виконання; комбінуємо танець з акторською майстерністю, з душею виконаним польотом, образно кажучи. Ось за це зарубіжна публіка до нас дуже прихильна. Нас завжди запрошують на World Gala, де представлені практично всі балетні школи світу: Гранд-опера, Берлінська державна опера, Ковент-Гарден, Метрополітен-опера, Большой театр, Маріїнський, Національна опера України. Ми всі різні, і кожен показує свої найкращі риси. І саме нас завжди просять танцювати класику, де ми надзвичайно сильні. Звісно, в Європі більш розвинений модерн, неокласика, вони давно в цьому напрямі розвиваються. Українських же артистів цінують за консерватизм, традиції, класичну школу і за танець, який виконують душею та серцем.
ПРО УСПІХ І ПРО ЗАЗДРІСТЬ
Насправді успіх завжди породжує заздрість. От і друзі нерідко пізнаються в подібних ситуаціях. Відверто кажучи, мені завжди шкода таких людей. Адже вони недостатньо творчі, не вміють креативно мислити, тільки намагаються щось підгледіти, повторити. Завжди стараюся до цього ставитися поблажливо і не звертати уваги. А коли бачу, що така людина з’являється на горизонті, не витрачаю на неї свою енергію, емоції…
Я сама дуже відкрита, позитивна і всіх сприймаю відкрито, завжди готова до дружби. Для мене важлива енергетика людини, і я відчувала її дуже тонко ще з дитинства. Бувають начебто люди й хороші, а от енергетика не та. Не люблю фальші, яку теж відразу відчуваю. Я – як той сканер. Навіть коли щось хороше говорять, а бачу, що насправді людина те не відчуває, відходжу в бік.
ПРО ЗІРКОВІСТЬ
Ніколи цим не страждала і вважаю, що цим переймаються слабкі. Усі люди, кого в житті своєму зустрічала і які насправді чогось варті, легкі, приємні в спілкуванні, позитивні. На таких треба рівнятися. А гординю, снобізм дуже не люблю, хоч би ким і яким хто був. Найперше ми люди, і повинні поводитися по-людськи.
ПРО РІДНИЙ ДІМ
У мене такий принцип: добре там, де я є. Маю можливість багато подорожувати, гастролюючи по всьому світу, бачу різні країни, різні театри. Але дуже люблю свою країну, обожнюю Київ, хоч і закохана й у Париж, Рим. Так, мені подобається туди приїздити, гуляти, захоплююся тамтешньою архітектурою, атмосферою. Двічі на рік буваю в Америці, маю роботу, на яку мене стабільно запрошують. Звісно, нам із Олександром пропонують там залишатися жити, працювати. Але я завжди з такою радістю, щастям повертаюся додому, до рідного Києва, де народилася, до рідного театру! І люди тут – свої. Я не можу сказати, що за кордоном до нас ставляться, як до людей другого сорту, ні! Нас поважають, говорять про любов до України…
ПРО КОХАННЯ
Знаю, що Саша закохався в мене відразу. (Сміється). Завжди говорить, що то було кохання з першого погляду. Ну, а в мене не було такого. Спочатку ставилася до нього тільки як до партнера. Після партнерських зародилися дружні стосунки. І дружили ми так довго, що мені як жінці стало вже й цікаво: «А чи подобаюся я йому в принципі?!» Він настільки вміло ввійшов в образ, обрав правильну тактику, що, можна сказати, перехитрив мене. Потім зізнався: «Я розумів, що з тобою по-іншому не можна. Боявся тебе сполохати».
ПРО МИСТЕЦТВО ЖИТТЯ
Мистецтво життя – це, мабуть, уміння знаходити і відчувати близьких тобі людей, оточувати себе такими. Мистецтво життя і в тому, аби жити повнокровно і давати жити іншим. Воно – у творенні. В умінні творити красу, гармонію. В умінні знаходити її і всередині себе, і в навколишньому світі. Умінні зберігати й примножувати те, що нам послано. Примножувати і доброту, любов, гармонію, і наші таланти.
ПОРАДА
Частіше прислухатися до себе, свого внутрішнього світу, ставити перед собою запитання: а чого хотілося б, чи в правильному напрямку йду, а що можу сіяти довкола себе? Адже сіємо те, що маємо. Тому над своїм духовним, внутрішнім світом треба завжди працювати, розвивати себе, ментально не витрачати себе на дрібне. Дуже важливо допомагати нужденним людям… Одне слово, робити все, аби додати світла цьому світові.
Прочитати порадницьку гостину з Катериною Кухар уже можна у свіжому номері «Порадниці» від 3 травня цього року.
Автор та ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
