Спілкуватися з такими людьми, як мій перший у цьому році гість – музикант, акордеоніст, один із лідерів фольк-рок-гурту «Kozak System» Іван Леньо, — цікаво й пізнавально. Він із тих, хто знає напевне, що кожен день варто зустрічати як шанс змінити себе, своє життя, відповідно, життя оточення та країни.
ПРО ЖИТТЯ
Мені хотілося б, щоб люди більш свідомо підходили до власного життя. Аби кожен розумів, що у нього є всі шанси бути успішним, але для цього потрібно робити достатню кількість, можливо, навіть не завжди приємних речей. Треба не спати, потрібно мати імпульс, відчуття здорової конкуренції, потрібно доводити, бути настирним, багато читати, цікавитися, навчитися вибирати раціональне із величезної кількості різного. Та найголовніше, вірити — вірити в себе. Цього українцям бракує. Люди йдуть шляхом найменшого спротиву, а саме — їдуть в еміграцію і шукають кращої долі за кордоном.
ПРО ЗМІНИ В СУСПІЛЬСТВІ
Відбулися, на мій погляд, серйозні зрушення в бік солідаризації суспільства. У нас неабиякий злет волонтерського руху, неабияке братерство серед військових, та й не тільки. Багато музикантів, людей із різних сфер культури допомагають, волонтерять, грають, співають. Роблять усе можливе, аби воїни не зневірювалися, щоб хлопці і дівчата, які там, на передовій, весь час відчували, що тут, у тилу, їхній подвиг бачать, поважають, цінують. Так і має існувати будь-яке цивілізоване суспільство в умовах війни з імперією.
ПРО СИЛУ І ЗБРОЮ
Завжди кажу: якщо тобі бракує сміливості взяти в руки зброю і піти на війну, то, впевнений, засобів долучитися до цієї боротьби й прискорювати нашу перемогу цілком достатньо тут, у тилу. Тому моя особиста зброя — мікрофон. І той меседж, ті слова, які «Kozak System» уділяє кожній пісні. Періодично ми випускаємо пісні для підтримки бойового духу нашої армії.
…Вважаю, що й кожен українець, хоч би чим займався в житті, повинен був би якось рефлексувати на те, що коїться довкола. А оскільки болючих тем в Україні достатньо, то це було б цілком природно.
ПРО ЧИСТЕ МИСТЕЦТВО І ШОУ-БІЗНЕС
Чисте мистецтво потрібно творити чистими руками, як і говорив Тарас Петриненко, а також чистим серцем, чистою душею. Шоу-бізнес — абсолютна інша структура, де можна мати брудні руки, брудне серце, далеко не світлу душу. Не тотально, звичайно, але назагал так. Й мені видається, що несвітлішими і нечистішими вони будуть, то успішнішим почуватимешся у шоу-бізнесі, який є таким собі пеклом, чистилищем. І якщо ти прийшов у цей світ для того, аби відчувати його не через призму отримання дивідендів, то робити тобі вже в бізнесі нічого. Тому й не дивно, що «Kozak System» поки що не збирає стадіони. Це навіть питання того, наскільки люди готові до сприйняття чогось оригінального та чистого. Як бачимо, поки що ситуація не на нашу користь розвивається, а тих людей, які, на мій погляд, є баригами від культури.
ПРО ЛЮДЕЙ
Для мене не існує чужих людей, дуже щиро ставлюся до кожного і, вважаю, це природно. А коли ти одного разу прийняв у своє серце всіх, то вже не можеш відчувати на когось якусь злість, мати негативні емоції. Насправді ми всі брати та сестри, і що ближчими будемо одне до одного, то ближче будемо до Бога — як сказав котрийсь із філософів. Якщо не вірите в Бога, то все одно будете ближче одне до одного, і тоді легше буде знаходити спільну мову з приводу величезної кількості нагальних екзистенціональних питань, які нас очікують на життєвому шляху.
ПРО ВІРУ І РЕЛІГІЮ
Вірю в те, що бувають випадки, коли починаєш все-таки допускати існування якоїсь Вищої сили, яка все це придумала і задумала. Ну, що таке релігія? Релігія, як сказав один розумний чоловік, це коли невігластво зустрічається з боягузтвом — тоді виникає релігія. А якщо стоїш на позиції пізнавання світу, тоді те, про що знаєш, не може бути для тебе потойбічним, а те, чого не знаєш, називаєш Богом, абсолютом якимось. Отож що більше знаєш, то менше релігійного в тобі. Мені здається, що українцям зараз би не завадило якось трішки відійти від примітивної релігійності. Адже моральні імперативи релігійності — повага одне до одного. Цього достатньо. Навіть якби ми ретельно виконували хоча б оцю одну Божу заповідь — не робити одне одному те, чого собі не бажаєш — то життя наше було б радикально іншим, кращим. Варто відходити від такого якогось забаранювання, покладання всієї відповідальності на Бога, а ставати більш раціональними, хорошими, добрими, розумними. Тоді в нас буде більше креативу й більше достатку. І країна ставатиме більш цивілізованою.
Повну версію порадницької гостини з Іваном Леньом уже можна прочитати у свіжому номері «Порадниці» від 3 січня 2019 року.
Скорочену відеоверсію також можна переглянути на нашому ютуб-каналі за цим посиланням: https://youtu.be/Yvcm0RqLw44
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.