Дочка та зять працюють в іншому місті, 10-річна онука живе зі мною. Коли вчить уроки, то відволікається, бешкетує, в результаті не робить і половини завдань. Чи є якась чарівна фраза, щоб привчити дитину до уроків?
Валентина Семенівна.
На жаль, не існує чарівної фрази. Сучасних дітей не можна силою привчити, їх можна тільки зацікавити. І саме це є мистецтвом. Одиниці вчителів володіють таким талантом, тому роль батьків або піклувальників дитини дійсно вагома в цьому питанні.
День за днем варто досліджувати вроджені схильності дитини і саме на них робити акцент, постійно заохочуючи її добрим словом. Коли сама відчує, що в певній справі не посередня, а дійсно вирізняється серед інших, її самооцінка суттєво підвищиться. З високою самооцінкою дитина прагнутиме давати собі раду і в інших обов’язкових напрямках. Адже інстинктивно вона хоче більше тих позитивних емоцій від визнання, які вже відчула у тій сфері, що їй легше вдається і яка була максимально позитивно підкріплена оточуючими.
Зазвичай, коли батьки або піклувальники мають підвищену тривожність, їм важко відмовитись від негативної реакції на ту чи іншу непослідовність чи відсутність старань у дітей. Та дуже важливо пам’ятати, що визначальною для майбутнього успіху та щастя дитини є самооцінка, а не кількість енциклопедичних знань, засвоєних у школі. Тому варто заохочувати будь-які добрі справи: навіть помиту тарілку не сприймати як належне, а відмічати це і підкріплювати похвалою та вдячністю. Тоді за негативної поведінки ваше зауваження буде мати більше ваги на контрасті. Бажано, щоб позитивного підкріплення було в сім разів більше, ніж негативних зауважень.
Пам’ятаймо, ми оцінюємо не дитину, а її поведінку: «ти чудово це зробила», «мені так приємно бачити твої старання», «я пишаюсь твоїми досягненнями», «ти правильно вчинила, розумничка», «ти забула прибрати свою тарілку, я буду тобі дуже вдячна за допомогу», «спасибі, я дуже ціную твою допомогу» тощо. Але водночас не бійтесь ставити дитину в рамки, якщо її поведінка виходить за межі соціально прийнятної. Це абсолютно природно, що саме старші мають домінувати в сім’ї, а не перетворюватись на «прислугу» своїх дитинчат.
Беручи до уваги, що вихованням дитини в даному випадку займаєтеся саме ви, бабуся, то теж маєте повне право встановлювати свої правила та вимагати їх дотримання. Водночас авторитет батьків варто якомога краще підтримувати, незважаючи на реальний рівень їх участі в житті дитини. Адже розуміння дитини, що батьки люблять її та піклуються про неї, теж має вагомий вплив на формування
самооцінки.
Наталія ГАЙВОРОН, психологиня.
