15 лютого відзначаємо велике церковне свято – Стрітення Господнє. У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима. За давніми віруваннями літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни (20 листопада). При зустрічі стара зима і молоде літо сперечаються, кому йти, а кому вертатись. Якщо надвечір стало тепліше – літо перемогло зиму, а холодніше – то перемогла зима, і вона не скоро відступить.
Ясна й тепла погода цього дня віщує щедрий урожай польових культур і роїння бджіл. Вітер – погана прикмета. Відлига – чекай пізньої весни. А «якщо на Стрітення півень води нап’ється з калюжі, то ще жди стужі».
Цього дня в церквах святять воду та свічки-громниці. Їх запалюють і ставлять під образами під час грози, щоб оберігали людей і худобу, майно від блискавки. А на Стрітення запалювали свічку-громницю, щоб повінь не зашкодила посівам і мороз дерева не побив.
Стрітенська вода має цілющі властивості, як і йорданська. Нею натирали болючі місця. Вірили: найкраще вона допомагає від пристріту, спричиненого поганим оком. Чумаки брали стрітенську воду в дорогу. Нею кропили і напували худобу, щоб не хворіла. Пасічники берегли цю воду цілий рік і кропили нею вулики кожної першої неділі на молодик.
Тарас ЛЕХМАН.