Кілька разів чула по радіо згадку про неопалиму купину. Що вона означає?
Марина. Київська обл.
Цей вислів походить зі Старого Заповіту, з П’ятикнижжя Мойсеєвого, де оповідається про зустріч Мойсея з Господом. «І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає». (Вих. 3:2). Коли Мойсей вирішив підійти ближче, Бог із середини куща промовив до нього: «Не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята». (Вих. 3:4-5). Далі, звертаючись до Мойсея, Господь сказав, що бачив страждання народу Ізраїля в Єгипті та почув прохання про волю, відтак закликав Мойсея здійснити велику місію: «Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона (царя Єгипетського); і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих». (Вих. 3:10).
Отож у Біблії неопалимою купиною іменується кущ, який не згоряв, і в якому Мойсею явився Бог. У Старому Заповіті Бог поставав перед людьми у символічних образах, даючи можливість пізнати Його присутність через різні дії та прояви. Відтоді вислів «неопалима купина» символізує стійкість і незнищенність.
У IV ст. римська імператриця, св. рівноап. Олена, будучи ревною християнкою, вирішила увіковічнити пам’ять про цю подію. На місці зустрічі Мойсея з Богом звеліла побудувати святиню, яка збереглася дотепер. На території монастиря св. Катерини, згідно Передання, досі росте кущ, і там же була написана ікона Богородиці «Неопалима Купина», на якій Пресвята Діва зображена в червоному медальйоні серед палаючих тернових гілок. Адже явлення Бога у Старому Заповіті прообразує також і народження Богоматір’ю Спасителя, зачатого від Духа Святого.
Подія зустрічі Мойсея з Богом нагадує, що Господь завжди чує нас і відповідає на наші прохання, навіть у безвихідних, здавалось би, ситуаціях. Саме з неопалимою купиною асоціюється стійке, непорушне, таке, що не пояснюється земними законами природи. «Неопалимою купиною» поетично називають і нашу Україну, яка, попри всі історичні випробування, продовжує існувати й розвиватися.
Тож нехай у наших душах повсякчас живе віра в Бога, і, як та неопалима купина, не обпікає, а зігріває серця любов’ю і запалює в них вогонь надії, – таким побажанням усім християнам завершують пояснення цього сталого вислову в ПЦУ.
Підготувала Ольга ВОЛИНСЬКА.