13 грудня, за східним церковним календарем, – день пам’яті Святого Андрія Первозванного, одного з дванадцяти апостолів Христових.
З днем Святого Андрія в украінців пов’язувався комплекс архаїчних, язичницького походження, ритуалів, переважно любовно- та аграрно-магічних. Молодь справляла вечорниці з іграми, забавами, піснями та танцями. Але вони припадали на час Пилипівського посту й, отже, аж ніяк не відповідали нормам християнської моралі. Церква всіляко намагалася заборонити їх, та все ж не могла подолати цю народну традицію.
Одним із прийомів любовної магії, приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». (Імітація цієї сільськогосподарської праці). Інколи замість конопляного використовували насіння льону, маку, а то й пшениці, жита. Ці дії супроводжувалися примовками. Наприклад:
– Андрію, Андрію!
Я на тебе коноплі сію;
Спідницею волочу –
Дуже заміж хочу.
А ще хочу знати:
З ким їх буду вибирати?..
Шлюбні мотиви ворожіння простежувались і в ритуальному рахуванні. Дівчина заносила до хати дрова в оберемку й лічила: якщо їх було парне число, то чекало скоре заміжжя; непарне, то доведеться ще посидіти в дівках…
У ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети. І тому вранці дехто з господарів знаходив свого воза на даху хати, ворота – ген за рікою, а від хати, де жила дівчина на виданні, з’являлась стежина до хати її залицяльника, притрушена соломою чи полита буряковим квасом…
Тарас ЛЕХМАН.
