– То є Пташка, але Пташка зі сталі! Вона мала би фарбуватись, носити сумку через плече і ходити на побачення, а натомість обрала автомат і камуфляж! Це воїн без краплини страху у крові!
Так каже про неї Богдан Маюк, викладач Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької, де дівчина свого часу навчалася на відділенні співу й успішно його закінчила. І то її голос – чистий і світлий, що пробирає до глибини душі – звучав у глибоких підвалах заводу «Азовсталь», що в Маріуполі, де дівчина була від початку повномасштабного вторгнення рашистів. Була як парамедик. Рятувала поранених, допомагала, чим могла. А коли вже не було чим і як – просто співала, рятуючи, підтримуючи своїм неймовірно красивим, пронизливим співом усіх тих, хто майже три місяці тримав героїчну оборону «Азовсталі» – останнього форпосту в заблокованому і знищеному росіянами Маріуполі.
Їй, дівчині з Тернопільщини, лишень 21. Змалку дуже любила сцену, виступати перед публікою. Вивчилась на вокалістку, писала музику та вірші, навіть збірку поезій видала, протягом кількох років була акторкою у Тернопільському народному драматичному театрі-студії, хотіла вступати до консерваторії. Завжди й в усьому – активна, креативна, небайдужа.
Коли ж після закінчення навчання переїхала до Києва, раптом захопилася… байкерством, влаштувалась у мотошколу The Riders. А ще небайдужою була до того, що відбувалося в країні, зокрема й на сході. Рік тому Катя закінчила курси домедичної допомоги, й нічого не сказавши батькам (щоб не хвилювалися за неї), поїхала на Донеччину, в зону бойових дій. Ті, хто добре знав Катю, не дуже й здивувалися цьому її рішенню, адже дівчина завжди мала чітку громадянську позицію. Однак були й неабияк вражені, коли на відео, де дівчина разом із іншими оборонцями «Азовсталі» співає патріотичних пісень, яке вмить розлетілося світом, упізнали свою Катю.
«Вона для всіх українців уже героїня», – каже про свою ученицю Богдан Маюк.
Молімося усі за всіх наших героїв, за наших азовців, аби вижили. Аби ще заспівала на великій сцені Пташка зі сталі.
Тетяна ВЛАСЮК.
