Якщо, підіймаючи важку сумку, займаючись ремонтом або працюючи на дачі, ви відчули нехай не гострий, але тривалий біль у ліктьовому суглобі — найімовірніше, це зовнішній епікондиліт. «Порадниця» з’ясувала, чому виникає це захворювання та як його лікувати.
«ЛІКОТЬ ТЕНІСИСТА»
— Зовнішній епікондиліт — це хронічне ураження сухожиль ліктьового суглоба, — пояснює лікар- травматолог вищої категорії Юрій ШИМОН. — Захворювання супроводжується болем (іноді сильним) із зовнішнього боку ліктя та відчутно обмежує рухову активність ураженої руки.
Хвороба більше відома під назвою «лікоть тенісиста», оскільки здебільшого розвивається в тих, хто змушений робити рукою стереотипні, часто повторювані рухи. Недуга також може виникнути внаслідок травми ліктя, спровокованої одноразовим інтенсивним напруженням, наприклад, підняттям важкої сумки.
Але зазвичай епікондиліт розвивається на тлі регулярного перенапруження м’язів і сухожиль, постійних травм і мікротравм, що призводить до утворення надривів і дрібних рубців на сполучній тканині та зменшення стійкості ліктя до навантажень. Усе це сприяє розвитку дегенеративно-запального процесу, який потребує лікування та тривалої реабілітації. Якщо вчасно не розпочати необхідну терапію, можуть виникнути ускладнення й стан пацієнта погіршиться.
ХТО РИЗИКУЄ
За словами лікаря, в групі ризику спортсмени, в яких основне навантаження припадає на верхні кінцівки (тенісисти, боксери, штангісти, метальники), люди, які займаються сільським господарством і будівельними роботами (доярки, штукатури, малярі, теслярі, муляри), а також масажисти.
До несприятливих факторів можна віднести й наявність хронічної інфекції в організмі — наприклад, карієсу, тонзиліту, гаймориту, холециститу. Вона призводить до погіршення живлення колагенових волокон, із яких складаються сухожилля. Ще один фактор ризику — вік: епікондиліт частіше уражує людей, які перетнули 50-річний рубіж. Крім того, хворобу частіше діагностують у чоловіків, аніж у жінок.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
Ознаки «ліктя тенісиста», з якими пацієнт звертається до лікаря, зазвичай яскраво виражені. Основні скарги зводяться до больового синдрому в ділянці зовнішньої поверхні ліктьового суглоба. Особливо сильний і нестерпний біль виникає при виконанні різких або активних рухів ураженою кінцівкою: при триманні в руці якогось предмета, згинанні, розгинанні або обертанні руки в ліктьовому суглобі. Пацієнт також зазначає обмеження обсягу руху в лікті та зниження м’язової сили руки.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
— Для призначення терапії потрібно звернутися до лікаря-травматолога, —каже Юрій Шимон. — Фахівець проведе огляд (при пальпації відзначається болючість у ділянці прикріплення м’язів-розгиначів збоку ліктьового суглоба) та різні діагностичні тести, які підтвердять запальне ураження сухожиль. Крім того, для підтвердження діагнозу спеціаліст може призначити рентген, магнітно-резонансну терапію, ультразвукове дослідження або електроміографію проблемної ділянки.
Зазвичай лікування зовнішнього епікондиліту полягає в призначенні знеболювальних препаратів, хондропротекторів і спеціальних гелів. Крім того, можуть бути рекомендовані локальні ін’єкції глюкокортикостероїдів, спрямовані на зняття запального процесу.
Ефективна при лікуванні «ліктя тенісиста» й фізіотерапія. Зокрема, при цьому діагнозі активно застосовують ультрафонофорез із гідрокортизоном, локальну кріотерапію, парафіно-озокеритові аплікації, імпульсну магнітотерапію. У поодиноких випадках, якщо консервативне лікування не дає позитивного результату, вдаються до хірургічної операції. При цьому проводять розтин м’язів і видаляють пошкоджені тканини, не здатні самостійно відновитися.
Важливо також забезпечити ураженій руці спокій, тому за потреби використовують налокітники або пов’язку з еластичного бинта у вигляді вісімки. Іноді застосовують ортези (спеціальні ортопедичні пристрої, що дозволяють зафіксувати кінцівку або її фрагмент у потрібному положенні) або навіть накладають гіпсову лангету.
ЯК ПОПЕРЕДИТИ
Профілактика епікондиліту полягає в попередженні хронічної перенапруги відповідних м’язових груп і чергуванні тривалих одноманітних навантажень з паузами на відпочинок. Також важливо виробити правильний стереотип професійних чи спортивних рухів, робочої пози, а також підібрати відповідний інвентар — наприклад, зручну тенісну ракетку.
Перед інтенсивним спортивним тренуванням або домашньою роботою, що передбачає навантаження на ліктьовий суглоб, обов’язково зробіть розминку (вправи на розтягнення м’язів і сухожиль, самомасаж). Крім того, уникайте підняття важких речей (особливо ривком) і стежте за загальним станом здоров’я: вчасно лікуйте осередки хронічної інфекції в організмі, регулярно приймайте вітаміни. Для відновлення сухожиль корисне також відвідування сауни та парової лазні.
Ірина КАДЧЕНКО.
