Завітавши на відкриття «Мистецьких жнив» в Українському домі, пощастило набути нових навичок, ще й поспілкуватися із цікавою людиною. Цього дня тут презентували Донеччину і Дніпропетровщину, тож у програмі були концертні виступи, виставка-продаж виробів петриківського розпису, а також безкоштовний майстер-клас для всіх охочих.
Навчити петриківським «азам» зголошується дівчина, котра вже рік оволодіває тонкощами декоративно-ужиткового мистецтва у Дніпровському театрально-художньому коледжі. Такий несподіваний за назвою заклад, розповідає Вікторія МУНТЯН, утворився після об’єднання двох – театрального і художнього. Петриківський розпис – обрана нею спеціалізація, хоч є й інші: рисунок, графіка, живопис.
– Зазвичай першокурсники не беруть участі у виїзних заходах, та цього разу нам довірили представляти в столиці мистецтво рідного краю. До речі, ось ця чудова скриня, розписана розмаїтими візерунками, як і панно на стінах, – це все дипломні роботи наших випускників.
Вікторія у своєму вбранні і сама – наче символ петриківської краси. Спершу подумала, що дівчина вбрана у вишиванку за петриківськими мотивами, та виявляється, рослинні орнаменти намальовані, а ця блузка – теж дипломна робота одної з випускниць.
Ведучи розмову, приступаємо й до майстер-класу. Взірці кількох типових фрагментів петриківського розпису підготовлені наперед. Обравши калинове гроно, отримую аркушик, на якому олівцем окреслені загальні обриси композиції. Для штрихів на листочку, що нагадує полуничний, вмочуємо пензлик у жовте, потім ледь торкнувшись зеленого. Мазок при цьому виходить темніший по центру, а по краях – більш сонячний.
Для малювання ягідок отримую дитячу соску; надівши її на вказівний палець, кінчик слід залишити вільним. Вмокнувши у яскраво-червоне, ставимо цяточку за цяточкою, поступово формуючи калинове гроно. Ягідки мають розташовуватися щільно, без зазорів між рядами, каже дівчина. Найделікатнішу роботу, як-от гілочки, виконують пензликом із котячої шерсті; він – для найтонших штрихів, й розповідає, як і сама вже спробувала зробити один такий пензлик за допомогою… власного кота.
Чи не найважче – віртуозними рухами творити зелені листочки. Насамкінець наносимо малинові «прожилки» на «полуничний» листок і «сонячні» крапочки поверх них, калинове гілля та «ромашки» в тон із жовтими серединками. Для найменших цяточок у пригоді стає… піпетка, тільки не скляна частина, як можна подумати, а кінчик гумової трубочки. Сонячні відблиски на калині творимо загостреними кінцями пензлів. Окрім «кошачки» (так художники називають котячий пензлик), використовують ще білячі; для невеликих робіт підійдуть пензлики №2 і №3; для більших знадобляться №4 і №5.
– Найбільше мені подобається у моїй професії те, що можу, забувши про час, невтомно малювати цілісінький день, – зізнається Вікторія. Каже, має значення й гарний настрій. А от, підбираючи кольори, важливо брати до уваги існування теплої, холодної і тепло-холодної гам кольорів; в останній працювати – найважче.
А ще, виявляється, у петриківському розписі «під табу» – чорне тло! Тож для таких робіт художники використовують темно-синю фарбу, і то поверх білої, від чого вироби стають яскравішими. Дивуєшся фантазії і водночас радієш за наш талановитий народ. Не випадково ж петриківський розпис іще 2013 року було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Ольга ГОЙДЕНКО.
Фото автора.
