Про цей острів у Чорному морі, мабуть, зараз знає кожний. Уже 24 лютого українці й увесь світ довідалися з новин, що на світанку наші прикордонники почули з російського корабля – одного з тих, які підійшли впритул до Зміїного – вимогу здатися. Усім відомо і яку саме відповідь нашого воїна отримав тоді «руський воєнний корабль».
Того самого дня острів було захоплено, інфраструктуру знищено, а доля наших хлопців тривалий час залишалася невідомою. За кілька днів ворог захопив і наше цивільне рятувальне судно «Сапфір», котре мало евакуювати тіла оборонців острова, яких вважали загиблими. Пізніше деякі полонені таки повернуться додому – і прикордонники теж!
А потім там, біля Зміїного, прийде час наших військових успіхів. 13 квітня український ракетний комплекс «Нептун» уразить той самий ракетний крейсер «Москва», що пропонував здатися захисникам, – і він піде під воду, а менш ніж за місяць за ним, дякуючи Байрактарам, прослідують ворожі катери та зенітні комплекси.
Уже в середині червня ворог втратить там великотоннажний буксир «Василий Бех», а потім прийде день вибуху ворожого ЗРК «Панцир-С1», радіолокаційної станції та автотехніки росіян – і вже за тиждень Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомить: ворог залишив острів. Рашисти цинічно назвуть це «жестом доброї волі», уже наступного дня скинувши з літаків на багатостраждальний острів фосфорні бомби. Але ці події 2022-го – лише крихітний уривок із майже тритисячолітньої «біографії» Зміїного.
Перші згадки про острів, який тоді називали Білим, зустрічаються в писемних джерелах VII ст. до н.е. Про нього писали Овідій, Страбон і Геродот, а Пліній Старший уже називав його островом Ахілла. Давні греки вірили, що цей кам’янистий клаптик земної суші богиня Фетида підняла з моря для свого легендарного сина, якого вважали владикою і покровителем Чорного моря. Для поклоніння Ахіллу тут звели храм, куди мореплавці, зійшовши з кораблів, приносили жертву своєму божеству.
Після понад 500 років у складі Римської імперії і майже тисячу років – Візантії, з XV ст. острів належав Османській імперії. Уже тоді його називали по-новогрецькому «Фідонісі», тобто «Зміїний»: тут водилося чимало водяних вужів, винесених із гирла Дунаю, зокрема, на гілках дерев. Коли острів відійшов російській імперії, руїни сакральної споруди використали як головне джерело будматеріалів для зведення маяка.
Після Кримської війни Зміїним володіла Румунія, по Другій світовій – СРСР, а з 1991-го, відповідно, Україна. Зараз тут офіційно зареєстроване поселення Біле, підпорядковане Вилківській громаді Одещини. Після того, як понад 15 років тому, за офіційними даними, звідси прибрали військову частину, потрапити на острів щастило й більш наполегливим із туристів, які брали відповідний допуск у прикордонників, хоч дістатися сюди можна було далеко не кожного дня. Та, попри незначну кількість мешканців (щоправда, тут діяла науково-дослідна станція від Одеського університету ім. Мечникова), для мандрівників на Зміїному були облаштовані гостьові кімнати. Цей мальовничий клаптик суші хрестоподібної форми, за крайніми точками трохи більший ніж 600 на 560 м, приваблював не лише діючим давнім маяком – єдиним в Україні, що знаходиться у відкритому морі. Для туристів тут був справжній райський куточок із субтропічним кліматом, із чотирма майже безлюдними чистими пляжами, двома затоками і кількома природними гротами.
Утім, Зміїний вабив не лише людей: у довколишніх водах водилося понад 50 видів риб, чверть із яких – «червонокнижні», і 3 види дельфінів, час від часу сюди заносило водяних вужів, на острові перепочивали до 200 видів перелітних птахів, включно з рідкісними! З огляду на це тут організували ще й загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення. Майже рай для всього живого – аж до початку повномасштабного вторгнення росії…
Чому саме Зміїний являв такий інтерес для ворога? З раціональних пояснень – звідси він міг контролювати морські маршрути для торгівлі вкраденим у нас зерном, а також розмістити все необхідне для обстрілу ракетами Одеси. Також був би важливим при спробі штурму Молдови. Але після появи на озброєнні в наших захисників далекобійних ракет та ПЗРК, а також гаубиці нашого виробництва «Богдани» росіяни змушені були визнати: залишатися тут загрожуватиме для них завеликою кількістю жертв.
Утім, щодо Зміїного ворог має ще й ірраціональні чинники, які, схоже, є для нього не менш вагомими. Адже «путінський ідеолог» Дугін у своїх книжках і лекціях ретранслював зокрема міркування румунського дослідника «сакральної історії», алхімії та метафізики Василе Ловінеску, який вважав терени Зміїного священним Центром Світу, духовним полюсом, тобто місцем, де Земля спілкується з Небом, у свій спосіб обґрунтовуючи цю думку. А звідси вже недовго й до висновку: хто володітиме Зміїним, той тримає руку на пульсі світової історії. Зрештою, за Дугіним, це не єдина притягальна для росіян з ірраціональних міркувань точка на мапі України.
Але українцям – своє робити, тобто захищати рідне й визволяти загарбане! Тож великою втіхою для всієї України стала звістка: 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор, ба навіть кілька, в різних точках острова. Хоча з огляду на перехресний вогонь наші прикордонники поки там не перебуватимуть.
Підготувала Ольга ВОЛИНСЬКА.
