Слонова нога, пляшкове дерево, кінський хвіст, пальма — все це назви однієї рослини, яка правильно називається ноліна, або бокарнея. Цю дивовижну квітку останнім часом почали частіше вирощувати, оцінивши її незвичний вигляд. У природі вона росте у південних штатах США та на півночі Мексики. Вперше рід був описаний у 1803 р. французом Андре Мішо і названий на честь французького садівника П.Ноліна.
Рослина пристосована до виживання у посушливих кам’янистих напівпустельних рівнинах. Легко переносить тривалі безводні періоди. Їй вистачає вологи, яку вона накопичує у розширеній основі свого стебла, яке у ноліни виконує функцію горба у верблюда. Воно у неї товсте, за формою нагадує пляшку. А груба зморшкувата кора подібна до шкіри слона і не пропускає вологу. Тому іноді її так і називають — «слонова нога». Крім того, листя ноліни — довге, жорстке, зібране в пучок, нагадує листя осоки і фактично не випаровує вологу, а отже, економить її. Більше того, воно таке міцне, що в Мексиці місцеве населення плете з нього кошики і капелюхи — сомбреро. Природа максимально потурбувалась, щоб ця рослина пристосувалась до несприятливих умов виживання.
У кімнатних умовах ноліна цвіте лише зрідка, причому тільки старі розрослі екземпляри. Однак вона і без того оригінальна. Щоправда, росте бокарнея дуже повільно. Тому якщо спробуєте виростити її з насіння, доведеться на кілька років запастися терпінням. У молодому віці утворює подібне до цибулини стебло, яке згодом починає роздуватися і витягуватись у довжину. Можна придбати вже готову рослину. Однак дорослі екземпляри дорогі. В кімнатних умовах висота рослини не перевищує 1,5—2 м.
Незважаючи на зовнішню химерність, ноліна абсолютно невибаглива, чудово почувається яку тіні, так і на сонці. Оптимальна температура для її вирощування — 21 градус. Узимку, в період спокою, температуру підтримують у діапазоні 10—15 градусів.
Улітку рослини можна виносити на вулицю. Бокарнея любить яскраве освітлення і не потребує притінення. Поливають її лише в міру підсихання ґрунту, в жодному разі не заливаючи. Взимку вона й зовсім може обходитися без поливу. У весняно-літній період раз на місяць вазон підживлюють розчином рідкого добрива. Вологість особливої ролі не відіграє, оскільки рослина добре переносить сухе повітря. Якщо кінчики листя підсихають, їх можна акуратно зрізати.
Пересаджувати ноліну слід раз на 3—4 роки після повного обплітання корінням грудки землі. Чудово почувається у грунтосуміші для кактусів. Або це може бути глиниста, листкова земля та пісок в однаковій кількості. Садять на ту саму глибину, на якій вона росла раніше. Після пересадки перші 3—4 дні поливати її не слід.
Рослину розмножують насінням і відростками, які відокремлюють під час пересадки, але вкорінюються вони погано. Насіння розкладають на поверхні, притрушують тонким шаром ґрунту і накривають поліетиленом або склом до появи сходів. Сходить воно дружно, а ось росте ноліна, як уже згадувалось, доволі повільно.
