Про неї кажуть: «Хоч би де була наша Ніночка, там панує атмосфера добра, тепла, затишку, а її поява стає справжнім святом». Світла, душевна, талановита, з відмінним почуттям гумору – ця жінка й насправді створює довкола себе таку позитивну ауру, погрітися в якій випало і мені, коли запросила акторку на порадницьку гостину. А на ній з народною артисткою України Ніною Набокою говорили зокрема
ПРО РОЛІ І ЗАЧІСКУ
Та я ж не просто взяла і змінила зачіску. То для ролі зробила! Та для такої ролі, як я отримала, й наголо постриглася б! Знімалася в італійському фільмі, щойно ось закінчилися зйомки. Була там єдиною українкою…
Ставлюсь до цього так: взялася за акторство — от, будь ласка, роби те, що треба. Скажуть схуднути для ролі — буду худнути, постригтися — пострижуся. І це ніякі не жертви, як дехто каже.
Звісно, є ролі важкі суто фізично, коли треба, скажімо, багато бігати, падати й робити по кілька дублів. І морально тяжкі. Ось навіть ця згадувана мною, нелегка була й дуже трагічна. Але то — робота-мрія будь-якої справжньої актриси, і вона для мене здійснилася, а далі — як Бог дасть.
ПРО БАБУ ЗІНУ З «ПРИПУТНІВ»
Це — моя гордість. Люблю цей фільм. І не тому, що отримала «Золоту дзиґу», а тому, що то — моє рідне, така кровна роль, розумієте. Я ж народниця загалом, народна героїня.
Образ дався неважко, бо таких сільських баб надивилася за своє життя. Що одне з головних для актора? Спостережливість. Ото й спостерігала за всім і всіма ще змалку. Звідкіля черпаються характери героїв? Зі спостережливості. А я росла серед таких жінок, тому й дуже близька мені роль баби Зіни.
І група наша знімальна була прекрасна. І режисер Аркадій Непиталюк — людина від Бога, добра, дуже делікатна, талановита. Працювати разом було надзвичайно приємно.
ПРО СТАВЛЕННЯ ДО «МИЛЬНИХ ОПЕР»
Та… А куди ж подінешся, робота потрібна, людям треба гроші заробляти. І мене коли запрошують — граю, а те, що думаю про той проєкт, не дуже й висловлюю. Хоча за низькопробність багатьох дуже образливо. Усе прошу продюсерів: ну, зніміть щось за моїм улюбленим Гоголем — які ж фільми були б!
ПРО ЖИТТЯ ПІСЛЯ 40…
У когось в 40, а в мене скоро вже в 65 починатиметься. (Сміється). Все залежить від людини. Душею можна постаріти і до 25 років. Моя молодь називає мене Ніною. Я з ними разом, тримаюся на одній ноті. Не вирізняюся якоюсь бабською ходою чи ще чим. Думаєте, відчуваю свої роки?! Та мені здається, щойно з-за шкільної парти встала! І нічого з тим вдіяти не можу! Почуваюся молодою і з молодими на одній ноті кручуся. Ми одне від одного заряджаємося.
ПРО ДАЧУ, ГОСТЕЙ І КОНСЕРВАЦІЮ
Ой, вмираю, так хочу на свою дачу. Там, у Ровжах під Києвом, квіти вирощую. Ліс поруч — гриби збираю, насолоджуюсь природою. Як писала Ліна Костенко, «поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми»…
Дуже люблю гостей. Особливо, коли на дачу приїздять. І в мене люблять бувати й учні мої — колишні, теперішні, ніхто з них не перервав зв’язку зі мною…
Люблю самачно готувати. А ще — консервацію різну закривати. Якщо не зайнята, то й у 12 годин ночі можу тим займатися. Помідори, огірки, баклажани — все закриваю. Аджику готую. Потім роздаю, всіх пригощаю. Вже й знають, що Ніна приготує, то й не «паряться». Приїдуть, навантажу і на таксі відправлю.
ПОРАДА-ПОБАЖАННЯ
Треба знаходити в житті щось прекрасне. Попри все. А воно ж таки є. Просто роззирніться довкола, побачте, як багато й гарних людей у нас є, і їхніх добрих справ. Не пропускайте нічого хорошого — тоді й легше житиметься. Бажаю всім, аби зранку прокидалися і не казали: «Ой, болить», а казали: «Ой, як добре!».
Повну версію порадницької гостини З НІНОЮ НАБОКОЮ можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 30 вересня 2021 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
