Не слід вважати невиправданою норму законодавства України, коли в державних установах із реєстрації шлюбів можуть вимагати медичну довідку про стан здоров’я кожного з бажаючих створити родину, бодай запитують, чи цікавились наречений і наречена здоров’ям одне одного. Для запобігання неприємностям, пов’язаним з особливостями організму майбутніх батьків, ще 22 грудня 2006 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» (№524-V), за яким наречені зобов’язані повідомляти одне одного про стан свого здоров’я. А щоб мати достеменну інформацію, звісно, слід пройти відповідні медичні обстеження.
Офіційне визначення стану здоров’я наречені проводять на добровільних засадах. Державний орган реєстрації актів цивільного стану, приймаючи заяву про реєстрацію шлюбу, інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їхнім бажанням видає затверджене МОЗ направлення до медичного закладу. Результати обстеження повідомляють лише нареченим. Однак приховування інформації про стан здоров’я одним із наречених, наслідком чого може стати порушення здоров’я іншого або їхніх нащадків, є підставою для судового визнання шлюбу недійсним. Адже саме фактор здоров’я подружжя істотно вплине на формування і розвиток дитини. Тобто якщо в когось із партнерів є (або наявні в родоводі) генетичні розлади, серйозні системні захворювання, то існує висока ймовірність, що вони передаватимуться спадково наступним поколінням. До таких патологій належать, наприклад, діабет, гемофілія, онкологічні й психічні захворювання, синдром Дауна, дальтонізм, мігрень, вітиліго, хвороби Паркінсона і Альцгеймера, м’язова дистрофія Дюшена, розщеплення хребта, схильність до психологічних і хімічних залежностей. А здоров’я й довголіття членів родини свідчать про сприятливу спадковість.
Подружжя, які створили сім’ю неофіційно, тобто перебувають у так званому цивільному шлюбі, також мають замислитися про перспективи свого потомства, зважаючи на власне здоров’я, біологічну спадковість, відсутність шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, наркотиками, ігроманія тощо).
Ще під час залицяння й побачень, що передують рішенню жити разом як сім’я, майбутнім молодятам не зайве довідатися про родовід кожного, познайомитися з батьками, іншими членами родини, разом погортати сімейні альбоми, послухати розповіді батьків, бабусь і дідусів про них самих та інших родичів, передусім зауважити їх захворювання. Одне слово, зібрати «сімейний анамнез». Аби потім зважити, чи варто пов’язувати своє життя з неблагополучним родом, щоб погіршити і власний через нездоров’я своїх дітей, онуків. Адже незаперечна істина: у батьків, не обтяжених хронічними захворюваннями, до того ж за сприятливих генетичних передумов, народжуються здорові діти. І дуже важливо у медичній установі з’ясувати резус-фактори майбутніх батьків. Тому що ризик генетичних вад у плода та загроза важкої, виснажливої вагітності виникають, коли у подружжя різні резуси і дитина успадкує резус батька. Тож з’являється небезпека резус-конфлікту, бо кров майбутньої дитини буде несумісною із кров’ю матері. Тоді її організм сприймає плід як щось чужорідне і виробляє захисні антитіла, що можуть завдати шкоди майбутній дитині.
Отже, керуватися при створенні сім’ї лише коханням ненадійно, адже з роками в переважній більшості на перший план у міцних сімейних взаєминах виступають інші почуття й емоції: дружба, обопільні приязнь, довіра, прив’язаність, доброзичливість, бажання підтримувати одне одного.
Легковажність у питаннях біологічного підґрунтя (здоров’я) майбутніх батьків може призвести до народження хворих дітей з усіма негативними наслідками, передусім життєвими складностями, і часто-густо ставить під загрозу існування сім’ї.
Володимир АНТОНЕНКО, біолог-генетик.