Межигір’я. У розпал Революції Гідності це слово лунало повсюдно разом із прізвищем колишнього президента-втікача. І, мабуть, так ще буде довго. Бо Межигір’я, символ корупції, — наочне нагадування українському народу про те, як найвищу посаду держави може обіймати особа, котра, маючи унікальний шанс залишити свій вагомий слід в історії України, залишила по собі ганьбу і сором. Водночас таке логічне завершення неправедних зазіхань на історичну духовність цього місця.
КОЗАЦТВО І МОНАСТИР
Це урочище, розташоване на правому березі київського водосховища у селі Нові Петрівці, на відстані 24 км від центру Києва. За княжих часів тут був заснований монастир, відомий як Межигірський Спасо-Преображенський. Перші документальні згадки про нього датуються 1523 роком. Тоді було отримано дозвіл короля Сигізмунда на відродження монастиря. У 1555 р. там уже діяли три храми, а на початку ХVІІ ст. було побудовано ще три.
Із 1630-х років монастирем почало опікуватися козацтво. Богдан Хмельницький своїми універсалами (1651–1656) віддав у власність монастиря навколишні села, зокрема Вишгород. Благодійники дарували монастирю фільварки, сіножаті, гаї, коштовні церковні речі, допомагали розбудовувати обитель. У Межигір’ї діяв козацький військовий шпиталь. Тут доживали віку й помирали козаки, серед них наказний гетьман України Остап (Євстафій) Гоголь — предок Миколи Гоголя. На місці козацького кладовища збудований вертолітний майданчик. Із цього приводу люди кажуть, що Януковича з Межигір’я вигнали козаки. У 1770 р. останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський збудував своїм коштом чотири монастирські будинки та церкву з дзвіницею.
Проте такі відносини між монастирем і козацтвом Катерина II вважала небезпечними. Перебуваючи в Києві, вирішила відвідати обитель. Але монахи не впустили царицю у монастир, і вона наказала його підпалити. Дослідники вважають, що цариця хотіла забрати стародавні рідкісні книги, які впродовж століть збирав монастир. За однією з версій, стародруки були заховані у підземеллях монастиря.
У 1786 р. він перейшов у власність держави. Усе, чим володіла обитель, поповнило російську казну.
СТАРОВИННІ ФОЛІАНТИ
У ті часи важливі документи, цінності зберігали, як правило, у монастирях. Дарували навіть цілі бібліотеки. Церковний діяч, історик, один із найосвіченіших людей XVII ст. в Україні Інокентій Гізель заповів Межигірському монастирю свою величезну бібліотеку.
Тема щодо бібліотеки Ярослава Мудрого, яку продовжують шукати на території монастиря, досі не закрита. Про її сліди говорили свого часу єпископ Георгій Кониський, відомий історик-архівіст Микола Візир.
Є безпосередні свідчення очевидців про старовинні фоліанти, на які натрапляли будівельники у 30-х роках минулого століття, після висадження монастиря у повітря.
ФАЯНСОВА ФАБРИКА
Наприкінці ХVІІІ ст. на території монастиря виявили поклади каоліну (білої глини). У колишніх приміщеннях монастиря запрацювала Межигірська фаянсова фабрика, на якій виробляли різноманітний посуд. Існувала вона до 1874 року.
Монастир було відновлено наприкінці ХІХ ст., але у 1920-х роках закрито.
ВІДРОДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА КЕРАМІКИ
У 30-ті роки в Межигір’ї працював один із основоположників української школи монументального живопису, професор Київського художнього інституту Михайло Бойчук. Закінчив три європейські академії. Його учень Василь Седляр відродив у Межигір’ї виробництво кераміки. Тут був створений художньо-керамічний технікум і технологічний інститут кераміки та скла. У своїх роботах митці почали відроджувати національний стиль. Але почався антиукраїнський терор. Михайла Бойчука і його учнів у 1937 році разом із величезним пластом української інтелігенції розстріляли в урочищі Биківня.
УРЯДОВІ РЕЗИДЕНЦІЇ
У 1934 р. український радянський уряд переїхав з Харкова до Києва. Начальникам потрібні були «дачі». Вибрали для цього святе місце — Межигір’я. Але керівникам комуністичного режиму України заважали релігійні «об’єкти». Проблему вирішили просто — храми висадили в повітря. Від обителі залишилася тільки одна криниця. Під час руйнування монастирського комплексу виявили рукописні книги. За однією з версій, книги були знищені, за другою — заховані на території Межигірського монастиря.
Під час комуністичного режиму Межигір’я було резиденцією різних високих начальників. Кожен із них зводив собі новий особняк, часто — на місці старого.
ПІСЛЯ ВТЕЧІ
У 2002 р. в Межигір’ї поселяється Віктор Янукович, тодішній прем’єр-міністр України. На той час воно було державною урядовою резиденцією. На її території він орендує будинок №20 площею 325 кв.м.
У 2007 р. видає розпорядження уряду, згідно з яким резиденцію «Межигіря», площею 137 га, отримує національна акціонерна компанія «Надра України». Через складні юридичні схеми, із залученням підставних осіб, «Межигір’я» купує компанія «Танталіт», яку пов’язували, зокрема, з братами Клюєвими. На той час усе майно резиденції оцінювалося у 200 млн доларів.
22 лютого 2014 року, відразу ж після втечі Януковича, резиденцію зайняли загони Самооборони Майдану. Завдячуючи активістам, вдалося захистити від мародерства все, що там знаходилося.
Журналісти, учасники Майдану знайшли «чорну бухгалтерію» — документи, у яких зафіксовано величезні витрати на розбудову резиденції, підтвердження отриманих і виданих хабарів, ухилення від сплати податків, підкуп суддів тощо. І, звичайно, всілякі «колекції»: два автопарки, бібліотеку рідкісних старовинних книг, церковні ікони, що мають історичну цінність. Наступного дня «Межигір’я» відкрили для відвідувачів.
23 лютого 2014 року Верховна Рада прийняла постанову про його передачу в державну власність.
ЯКИЙ ВИГЛЯД МАЄ НИНІ КОЛИШНЯ РЕЗИДЕНЦІЯ ЯНУКОВИЧА
Це 137-гектарний комплекс, по периметру огороджений п’ятиметровим парканом. На його доглянутій території з газонами, штучними озерами, фонтанами, набережною розташовані яхтовий причал, тенісний корт, поле для гольфу, гараж із колекційними автомобілями, кінологічний клуб, басейни, сауни, теплиці, соляна печера, зоопарк, домашня ферма. Залишилась недоторканною унікальна лабораторія (таких у Європі лише кілька), де перевірялася їжа, вода, повітря.
На деяких об’єктах зупинимося детальніше.
Хонка — будинок, який викликає у відвідувачів двоякі відчуття — від захвату до несприйняття. Хонка — це назва фінської фірми, яка є світовим лідером будівництва з екологічно чистої деревини. Януковичу цього видалось замало, і двоповерховий дерев’яний будинок поставили на «античні» колони, додавши таким чином ще два поверхи. А щоб усе вже зовсім було «стильно», додали трохи імітацій під руїни давньогрецького храму.
Усередині ж виклались «по-повній». Ханський палац. Розкіш. Шик. І на кожному кроці вигулькує кітч, несмак. Тут понаставлені дивні скульптури, ліфти оздоблені стразами, шовкові килими, люстри, каміни, знамениті туалети, дзеркала. Звідусіль пломеніє сусальне золото. У Хонці є свій оздоровчий комплекс із зимовим садом, салоном краси з масажними кабінетами, перукарнею, солярієм, тайською, соляною кімнатами, спортзалом із боксерським рингом і тренажерами.
Центральна зала Хонки, висотою у два поверхи, має понад 200 кв.м. Підлога покрита паркетом із різних порід дерева, є мармуровий камін. У фойє стоїть білий рояль Steinway з автографом Джона Ленона. Таких у світі всього 25. Це — другий номер. Є тут і «лицарський зал» — величезне приміщення з лицарськими фігурами на повний зріст і в обладунках. Тут же знаходиться кінотеатр. На інших рівнях — гостьові, чайна, винна кімнати. На останньому поверсі розташовані дві спальні Януковича, лоджії з видом на Київське море, капличка з золотим іконостасом.
Індивідуальна екскурсія по Хонці обійдеться зацікавленому в 500 грн.
Дебаркадер Ґалеон (плавучий будинок для прийомів) своїм «донецьким» шиком вражає не менше. Довжина — 50 м. За інформацією інтернет-видань, обійшовся цей ресторан Януковичу в 75 млн грн. Усюди мармур, позолота, кришталь. Вартість однієї з трьох люстр — 97 тис. доларів.
Є ще з десяток різних будівель для огляду — від знаменитої дачі «Пеньки» (яку Янукович показував журналістам) до саун.
МІСЦЕ ВІДПОЧИНКУ
Проте найбільш притягальною для людей є сама територія — доглянута, облаштована, з надзвичайно позитивною аурою. Нічого дивного — монахи знали, в яких місцях створювати свою обитель.
Двокілометрова набережна приведе до облаштованого пляжу. А по дорозі помилуєтесь водною гладдю Київського моря, послухаєте шум хвиль, які прибиваються до берега. По території можна пройти 20 км доріжок і кожен раз пейзаж не повторюватиметься. Доріжки виведуть вас, зокрема, на штучні озера з фонтанами, альтанками, мостиками, невеличкими кафе.
Особливе місце займає доглянуте поле для гольфу (побудували у 2012 р., вартість близько 3 млн євро). Це місце популярне у відвідувачів. Можна перепочити, насолодитися простором. Поруч — озерця з лебедями, які поважно переходять від одного до іншого. Звичайно, що вабить відвідувачів і зоопарк, і кінологічний клуб, і ще багато чого.
Окремо в цьому списку стоїть саме територія Межигірського монастиря. Тут силами громади в 2015 р. побудовано капличку, де моляться про відновлення обителі. 5 грудня 2019 року з благословення Синоду Православної церкви України зареєстровано статут Межигірського Спасо-Преображенського монастиря і затверджено намісника.
ЕКСКУРСІЇ
При вході вас зустрічає табличка з написом «Національний парк «Межигір’я». Насправді Межигір’я досі не має ніякого офіційного статусу. Майно резиденції арештоване. Але щоб не було розграбоване і не занепадало, тут на громадських засадах працюють активісти Автомайдану та працівники різних служб (близько 200 осіб).
Аби зайти на територію, потрібно заплатити 150 грн благодійного внеску (дитячий — 50, пенсійний — 60). Екскурсії замовляють на місці, оплачують додатково. Можна орендувати велосипед, сеґвей, електрокар. Багато відвідувачів розглядають парк як місце для пікніка, інші — щоб походити, відпочити на впорядкованому пляжі.
Парк працює щодня з 8 до 22 год.
ЯК ДОБРАТИСЯ
Найзручніше доїхати до Нових Петрівців на власному авто, рухаючись у напрямку Вишгорода в бік с. Димер до повороту на Нові Петрівці. З Києва — від станції метро «Героїв Дніпра» щопівгодини ходять рейсові автобуси №397К, ціна проїзду 25 грн. Екскурсії до Межигір’я пропонують на Хрещатику, залізничному вокзалі. Можна дістатись Дніпром — від Київського річкового вокзалу ходять екскурсійні теплоходи: 8-годинна екскурсія обійдеться у 500 грн (дитячий квиток — 250 грн).
Данута КОСТУРА.
