Мама з татом – перші люди, до яких біжать маленькі дітки, коли їх ображають. Та в шкільні роки ситуація змінюються. Не кожна дитина розповість батькам про конфлікти з однолітками. Але мама знає, якою є нормальна поведінка її кровинки, і обов’язково помітить, коли щось негаразд. Отже, у яких випадках слід насторожитися?
Найперше – якщо життєрадісна активна дитина стала сумною, пригніченою, інколи навіть агресивною, погіршилися успішність та поведінка у школі, часто зникають речі (олівці, ручки, книжки, зошити), вона регулярно шукає привід, щоб залишитися вдома, симулює хвороби.
Конфлікти між школярами виникають переважно тому, що діти ще не мають повною мірою уявлення про толерантність, етику, співчуття. Для них фізична слабкість (захворювання, вада у зовнішності) або психологічна (нерішучість, нездатність захистити себе) – не привід проявити турботу, а навпаки. Також можуть образити через зовнішній вигляд (коли дитина одягнута не за останніми модними тенденціями). Навіть шкільна форма не розв’язує проблему, бо крім неї, залишаються портфелі, прикраси, аксесуари, канцприладдя тощо. Батьки і вчитель повинні пояснювати дітям, що пишатися варто успіхами, а не придбаними батьками речами.
Якщо дитина скаржиться, що її дражнять, поясніть, що головна мета кривдника — побачити болісну реакцію на кпини. Отже, треба навчитися не показувати, що глузування зачіпають за живе. Задираки, як правило, розгублюються, побачивши ігнорування своїх «старань». Та якщо конфлікт триває довго, не слід сподіватися, що все минеться. Інакше дитина може змиритися з роллю жертви, замкнутися в собі, матиме низьку самооцінку.
Головне, що мають зробити батьки, – підтримувати. Не варто піддаватися емоціям, іти у школу до кривдника, тим більше ображати його. Ситуація може виявитися не такою однозначною. Необхідно зібратися усім сторонам конфлікту — обидві дитини, їхні батьки і класний керівник. Учитель має не допустити конфліктної ситуації між батьками, а їм треба зберігати спокій. Криками й звинуваченнями нічого не зміниш. Здебільшого в результаті спілкування вдається досягти примирення, та іноді школярам доводиться «розійтися» по різних класах, а то й школах.
Якщо конфлікт призводить до дитячої жорстокості, фізичної шкоди, переслідування, то проблема вирішується на рівні директора школи, іноді навіть за участі правоохоронних органів.
Найчастіше ображають дітей, які не вміють захистити себе. Тож виходом може стати відповідна спортивна секція. Там навчать не лише цьому, а й лідерським якостям, упевненості, вмінню спілкуватися в колективі.
Батькам важливо сприяти самореалізації дитини, щоб вона була впевненою в собі, мала чим пишатися. Також допомагайте підтримувати дружбу з однолітками, з якими склалися гарні взаємини. Зокрема не уникайте запрошувати їх у гості.
І, звісно, будьте для дитини другом, запитуйте, як минув її день, чим займалася. Тоді в разі виникнення проблеми ви будете першими, хто про це дізнається.
Наталія ГАВРИЛЕНКО.
