Справжнє мистецтво – на боці істини. Коли на початку літа під гаслом Free Sentsov у 30 країнах відбулися масштабні акції на підтримку Олега Сенцова та інших українських бранців Кремля, до них активно долучилися творці кіно. На широкий загал було презентовано низку фільмів, присвячених незаконно ув’язненому українському кінорежисеру та іншим бранцям-патріотам.
Кінопоказ-дискусія фільму В’ячеслава Бігуна «Сильні духом» на підтримку українських політв’язнів, яка відбулася в столичному кінотеатрі «Київ» у рамках 47 Міжнародного кінофестивалю «Молодість», зібрала повний зал журналістів і шанувальників кіно.
– Це не тільки культурна подія; фестиваль реагує на важливі події в Україні і світі. У нас є різні фільми про права людини, – каже генеральний директор «Молодості» Андрій Халпахчі, наголошуючи на необхідності допомагати і підтримувати, хоча б морально, ув’язнених кремлівським режимом українців. Готовність посприяти кінопоказам за кордоном, аби ще більше привернути увагу світової спільноти, засвідчив від імені відомства заступник міністра закордонних справ України Віктор Боднар. Одне крісло в центрі сцени лишається порожнім; його традиційно лишають на цьому кінофестивалі для Олега Сенцова, вірячи, що наступного разу він уже буде тут, серед нас.
– Наше завдання як кіноспільноти – не припиняти говорити про Олега… Ми не можемо фізично забрати його з в’язниці, тому що це не в наших силах, проте маємо продовжувати свій протест, – вважає директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг. Айше Умерова, донька колишнього кримського політв’язня, згадує: акції у всьому світі допомогли вийти на волю її батькові, Ільмі Умерову. Модератор дискусії, український кінопродюсер Анна Паленчук, розповідає, як тішиться Сенцов виданими нею книжками його творів; каже, зараз працює над екранізацією його п’єси.
Прем’єрний показ фільму В’ячеслава Бігуна «Сильні духом» викликає багато емоцій. Історія 27-річного львів’янина Юрія Яценка, яка розпочалася навесні 2014 р., насправді вражає. На Майдані він допомагав рятувати поранених, а за кілька місяців разом із другом поїхав підзаробити коханій на подарунок. Та наступного ранку їх затримали в російському готелі…
Кінострічка, знята за його інтерв’ю після звільнення, складається з мінімалістських малюнків художника-аніматора Олександра Педоса та кадрів, у яких на екрані – лише очі Юрія. Фільм озвучений його розповіддю про те, через що довелося пройти: від сфальсифікованих звинувачень у терористичних намірах, залякувань, шантажу до фізичних тортур. Обдумавши ситуацію, молодий чоловік вдався до відчайдушного кроку: вирішив порізати вени й живіт; так йому вдалося нарешті повідомити про себе. А за 368 днів зусиллями багатьох людей, друзів і держави Юрій вийшов на волю. Зараз він – радник МЗС України з питань звільнення українських бранців Кремля.
Режисерське рішення отримало відзнаки двох міжнародних кінофестивалів – Ризького (2015) та документального кіно «Скарб Солідарності» (2017). Незабаром кінострічка має вийти на українські телеекрани; її варто побачити кожному, і зокрема тим, хто планує вирушити до країни-агресора, аби віддавати собі звіт про можливі наслідки. Сподіваймося й на міжнародний розголос.
За даними правозахисників у РФ ині 64 українські бранці, більшість з яких – кримські татари. Дехто називає більші цифри. Та чи багатьом відомі їхні імена? Навіть про Олега Сенцова, як прозвучало на кінофестивалі, знає лише кожен 20-й(!) українець!
Донести глядачам якомога більше інформації про долю Олега та підступну гібридну війну взяли за мету й організатори Українського кінотижня на його підтримку, який зараз, коли пишу ці рядки, триває в столичному кінотеатрі «Ліра». Серед українських фільмів – «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова» режисера Аскольда Курова, якому, оповідає, пощастило 5 червня побачитися в колонії з Сенцовим. Кінострічка наочно показує, наскільки «шита білими нитками» справа кінорежисера, знайомить із його рідними, нагадує, як допомагав нашим воїнам у Криму 2014 р. У своєму слові після оголошення вироку Олег цитує рядки з «Майстра і Маргарити»: найбільший гріх – то боягузтво. А зрада, додає, – це одна з його форм.
Ольга ГОЙДЕНКО.
