21 листопада — свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. У народі його називають Третьою Пречистою, Зимовою Пречистою, зрідка — Морозянихою, бо любить вдарити морозами і посипати снігом.
Вважали, що на Введення земля засинає. Прокинеться аж на Благовіщення. Отож, увесь цей час її не можна тривожити. Нехай відпочиває, набирається сили, щоб обдарувати новим щедрим врожаєм.
Попри церковну велич свята (а всі Богородчанські свята є величними), іноді вдавалися до безглуздих побутових пересторог.
Наприклад, на Введення жінкам не можна було заходити в гості (тим паче приходити за позичкою), бо лихо принесуть. А якщо жінка вагітна — то поготів. Бажаним гостем був багатий чоловік та ще й з дарунками для господарів і дітей. Маленький хлопчик — також бажаний гість, добра прикмета.
На Введення не засилали старостів, принаймні не хотіли цього робити, якщо зважали на марні перестороги декого. Враховували, що триває й Різдвяний піст.
У цей день Різдвяний піст дещо послаблювався, але оковитою не зловживали.
Добрі люди, щирі християни не забували, що Введення — це ще й іменини Марій, маленьких дівчаток Марічок. Щиро їх вітали (насамперед у церкві). А ті радо зустрічали гостей, не чекаючи від них жодних подарунків, дякували за теплі вітання. Це справді прекрасна християнська й народна традиція.
Тарас ЛЕХМАН.



















