Він завжди приходить несподівано. Хоча, здається, ти про це заздалегідь знаєш і добре усвідомлюєш, навіть готуєшся. Але коли старий рік усе ж добігає кінця, відчуваєш подив: ось і ще один рік промайнув. Для мене завершення року завжди асоціюється з останніми номерами «Порадниці»: ось ще зовсім недавно, ніби вчора працювали над першими номерами газети, а вже 52-й…
Все сповнене передчуттям свята. Красуні-ялинки дивують пишним вбранням, миготять вогники, пахне мандаринами, а дітлахи вже готуються зустрічати Діда Мороза. До свята потрібно ще стільки зробити, встигнути, не забути, приготувати, купити, привітати… І ось нарешті всі збираються за святковим столом, щоб провести старий і зустріти новий рік.
У нас із друзями вже давно склалася така добра, як на мене, традиція: ділитися одне з одним тим хорошим, що відбулося за рік. За новорічним столом, коли вже всі святкові клопоти позаду, є час подумати, проаналізувати, ніби підбити підсумки і трішки помріяти. Кожен розповідає про найкраще, чим запам’ятався минулий рік. Мимоволі починаєш згадувати всі досягнення, щасливі моменти і просто хвилинки радості. А коли поділишся цим із близькими людьми, позитив примножується, ти ніби стаєш причетним і до їхнього щастя. Так, для кожного воно різне: для когось народження дитини, для інших — нова цікава робота, здійснення найзаповітнішої мрії, незабутня подорож чи зустріч із коханим або просто життя у злагоді й без хвороб. Згадуєш свої плани на рік і аналізуєш, чи все збулося, чи достатньо зусиль ти для цього доклав.
Аж ось на годиннику стрілки вже наближаються до 12, до нового року, до звершення нових мрій, планів, народження нових ідей та їх реалізації. Саме час про це подумати і традиційно загадати нові бажання. А щоб вони здійснилися, треба дуже сильно цього захотіти та ще й добре попрацювати, і тоді навіть найсміливіші фантазії стануть реальністю.
Олена КОСТЮЧЕНКО.
