Її в Україні традиційно вважають другим хлібом. «Якщо в погребі є картопля, то перезимуємо», – казали ще наші бабусі. Тому й традиція вирощувати бульбу в кожній родині укорінювалася десятиліттями. А для багатьох сільських жителів виростити й здати 1-2 тонни картоплі ще кілька років тому було гарною фінансовою підтримкою. Тому люди брали додаткові ділянки на кілька гектарів, засаджували їх картоплею, здавали й отримували непоганий прибуток. Популярно було також обмінювати картоплю на овочі та фрукти, які у надлишку ростуть у південних регіонах України: цибулю, перець, помідори, кавуни, дині тощо.
Кілька років тому ситуація кардинально змінилася. Кількість машин, що приїжджають із південних і східних регіонів України в села центральної та західної частини країни за врожаєм картоплі, різко скоротилася, тому ціни на неї стали стрімко падати. Тоді як ціна на паливо для сільгосптехніки й добрива, щоб обробити ділянку й виростити врожай, значно зросли.
Цього року в більшій частині країни врожай картоплі був непоганий, тому дефіциту її не відчувається. І це єдиний овоч, який за останній час не лише не подорожчав, а навіть, навпаки – подешевшав. Надлишок урожаю зараз у селян приймають в основному за ціною від 2 до 3 грн. за кілограм, залежно від сорту й розміру. Але якщо здати картоплю за такою ціною й провести підрахунок засобів, витрачених на те, щоб зорати землю трактором, підгорнути та зібрати врожай тим же трактором, купити добрива, врахувати ціну препаратів на боротьбу зі шкідниками, то прибуток виявляється мізерним. Це навіть без урахування витрачених фізичних сил і часу.
А в багатьох країнах, у тому числі й Європи, цей рік через спеку й посуху виявився для картоплі неврожайним. Тому ціни на неї, навпаки, зросли вже на 30-40 відсотків. Але українська картопля з ряду причин поки не може скласти конкуренцію західній. Однією з причин є те, що вітчизняний овоч часто виявляється заражений нематодою або раком картоплі. Загрози для здоров’я людини, яка вживає таку картоплю, не має, однак у неї дуже короткий термін зберігання: вона псується протягом 2-3 місяців. А препарати, що борються з цими захворюваннями, в Україні відсутні. До того ж українська картопля не відсортована за сортами та розміром, що є обов’язковою умовою продажу на світовому ринку. Немає також і відповідної сертифікації, яку можуть отримати лише постачальники на великі партії товару, а не маленькі приватні господарства.
Усе це призводить до того, що вирощувати картоплю заради заробітку невеликим сільським домогосподарствам стає невигідно. І тому з кожним роком люди скорочують частину землі під цей овоч, продовжуючи вирощувати картоплю лише для особистих потреб і на корм худобі.
Водночас вони активно шукають їй заміну з метою отримання прибутку. Так, деякі господарства переходять на вирощування огірків, часнику, горіхів або ж полуниці й малини, продаючи або здаючи які можна отримати набагато більший прибуток за менших витрат, ніж вирощуючи картоплю.
Олена КОСТЮЧЕНКО.