Статистика стверджує, що освіченість населення України становить майже 100 відсотків, а частка вітчизняних студентів, які отримують дипломи, сягає понад 90, що на 40 відсотків вище середньосвітового показника. Це, звісно, добре, однак, на жаль, чимало українців не вміють застосовувати знання на практиці. А отже, виникає цілком закономірне питання щодо якості набутих знань випускників багатьох вітчизняних внз. То якою насправді має бути сучасна українська освіта і чому вона потребує змін?
Як зауважує директор економічної агенції PPV Knowledge Networks Володимир Воробей, ще не всі українці усвідомили, що освіта не обмежується шкільною чи вищою. Способи навчання у світі змінюються з карколомною швидкістю. Скажімо, ринок масових онлайн-курсів уже становить понад 50 млрд. доларів. Більше того, багато зарубіжних навчальних закладів скасовують традиційні пари, замінюючи їх онлайн-навчанням. Це свідчить про створення нових, більш ефективних навчальних комбінацій.
Упровадження новітніх досягнень у галузі освіти в Україні відбувається не так повільно, але й не швидко. Тож не дивно, що великі компанії створюють власні корпоративні університети. За словами викладача Львівської бізнес-школи Ярослава Притули, їхнє керіництво розуміє: якщо сьогодні не поліпшити професійний рівень працівників, то завтра буде важко протистояти конкурентам.
На думку педагога, «недоосвіта» формується ще в школі. Тож батьки за змоги змушені втручатися у навчальний процес і наймати репетиторів для своїх дітей. Втрати через продукування нашим суспільством безробітних становлять приблизно 30 млрд. грн. У свою чергу щорічні потенційні втрати від низької продуктивності праці через низькі професійні якості працівників сягають 68 млрд. грн.
Виправити ситуацію, на переконання філософа і письменника Тараса Лютого, може лише кардинальне реформування галузі освіти. Адже, наприклад, наше шкільне навчання переважно орієнтується на опанування технік відтворення. Звісно, це потрібно вміти, однак, наголошує письменник, не варто себе обмежувати. Також не завадить змінити стратегію мислення — не слід боятися переглядати свої погляди та думки. Принаймні основні положення.
Із цим погоджується й український вчений у галузі психіатрії та медичної психології Олег Чабан, який додає, що школа повинна нести не тільки знання, а насамперед навчати думати і показувати, де їх шукати. На жаль, більшість учителів не готові до цього, констатує він.
Та найголовніше — освіта має бути якісною і українською, але не лише щодо української мови. Потрібно провести децентралізацію навчальних закладів і дати їм більше автономії, водночас зобов’язати кожну інституцію відповідати за якість своїх послуг. Не менш важливо зберегти й доступність освіти. Для цього, впроваджуючи реформу, треба робити все, аби не було драматичних відмінностей між школами великого міста і маленького села. Крім того, є багато питань до вищих навчальних закладів, яким настав час готувати зовсім інших фахівців.
Освіта може стати тією ключовою інституцією, яка допоможе здійснити ціннісні трансформації суспільства. Щоправда, для цього належить докласти чимало зусиль. А ще, звичайно, мати велике бажання.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
