Не слід відвертатися від людини, котру кохаєш, треба простягнути їй руку – це і є найвища нагорода у Всесвіті. Так у житті буває, що інколи дуже складно розібратися у словах і вчинках людей. Добро і зло крокують поряд, де була любов – там образа й ненависть… Чому так? Як це осягнути?
Двоє людей жили під одним дахом, ділили порівну радощі й печалі, здавалося, це триватиме вічно! Адже кохати й бути коханим, ростити дітей, іти до поставленої мети – це і є любов, чи не так? І саме коли думаєш, що все в житті прекрасно, гармонія в усьому, щось трапляється… Так сталося і в сім’ї мого єдиного сина. Одного дня його дружина повідомила, що покохала іншого. Це був дуже страшний удар. Невже 15 років спільного життя нічого не варті? Чому так сталося? Адже кохали одне одного, разом долали труднощі. Були й непорозуміння, сварки, але ж у кожній сім’ї вони інколи виникають. То чому одні подружжя у парі до старості, а інші розлучаються? Чи можна пробачити зраду? Де шукати відповіді на ці запитання?
Син запевняє, що попри все, ще кохає дружину і не проти, аби вона повернулася у сім’ю. А може, й справді треба вміти прощати…
Але мій чоловік, з яким ми у шлюбі вже 40 років, не вірить, що після зради можна відновити стосунки. Виникає невпевненість у майбутньому, а чи не станеться подібне знову? Однак переконана: якщо почуття не згасли, є щире каяття і жінка має бажання повернутися у сім’ю, і врешті найголовніше – діти люблять обох батьків і дуже хочуть, аби вони були разом, варто дати другий шанс.
Однак якщо немає почуттів, не можна примушувати робити те, чого не хоче душа. Обидві сторони мають усе добре обміркувати і прийти до виваженого правильного рішення, щоб не наробити нових помилок.
Василина ЗАПОРІЗЬКА.