Я завжди була досить байдужа до трав’яних чаїв, та й загалом до будь-якого цього напою. Інша річ – кава. Але одного разу ми відвідали дивовижне село на Вінниччині – Бушу, де господиня пансіону, в якому зупинились, пригостила нас трав’яним чаєм.
Він був заварений у прозорому череватому графині, крізь стінки якого добре проглядались суцвіття липи та інші трави. Поруч стояла невеличка вазочка з бурштиновим медом, і як же смакував із ним звичайний хліб, що запивали духмяним чаєм! Додайте сюди ще стіл, вкритий вишитою скатертиною, та тріск вогню у печі. Дуже затишно нам було того вечора й смачно!
Відтоді я просто захворіла: теж так хочу! Будете сміятись, можливо, але з того моменту мої вечори наповнились особливим змістом. Щонайперше, й собі придбала скляний череватий графин. А, забула! У господині пансіону було ще й ситечко, крізь яке проціджувала чай. Ситечко знайшлося в мене вдома, тож купувати не довелося. Потім закортіло мені пити чай із гарного сервізу. І я його купила, попри те, що на горищі припадав порохом не один ще «радянський» сервіз.
Далі почала уявляти, як п’ю запашний чай за круглим столом, накритим гарною скатертиною. Уявлено – зроблено. В меблевому магазині придбала по акції невеликий круглий стіл, а на секонд-хенді – розкішну вишиту круглу скатертину за смішні гроші. Суцвіть липи для такого чаю у мене, щоправда, поки не було. В аптеці купувати не хотіла (це не вписувалось у казкове таїнство приготування чаю з трав), а збирати на вулиці не ризикувала (живу в місті). Однак задовольнялася тим, що росло в мене на дачі: м’ятою, мелісою, чебрецем, листям смородини та малини. І ви знаєте, помітила, що тепер із нетерпінням чекаю вечірніх годин, коли розпочну ритуал заварювання трав’яного чаю.
Більше того, до мене як метелики на світло стали злітатись друзі й рідні. Причому не «на кавусю», а саме на трав’яний чай. Певно, таки є щось у цих травах. Ми ведемо неквапливі бесіди та їмо пироги, щедро поливаючи їх свіжим медом. Жодного телевізора чи ґаджетів! Хоч би як дивно, але таке чаювання припало до смаку й моїм дітям. Ось так один простий епізод наповнив моє життя новим змістом, зробив його барвистішим та цікавішим. Певно, в кожного у житті було чимало подібних моментів. Важливо лише вчасно їх помічати.
А як же липа, спитаєте ви? Буде, але дещо згодом. Буквально нещодавно купила кілька саджанців липи (по 75 грн за деревце), а заразом і черемхи, коли дізналась, що ця рослина здатна вбивати хвороботворні бактерії. Сусіди по дачі лише подивувалися: мовляв, «корисні» дерева треба саджати, яблуні там, чи горіхи. Але що вони знають про липовий чай?
Порада! Липовий цвіт можна заливати водою, не гарячішою 95 градусів! Тільки тоді збережуться всі його корисні властивості.
Ганна ЛАБА. Київська обл.
