Телефоную народному артисту України, провідному акторові Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Анатолію ГНАТЮКУ, аби запросити на порадницьку гостину цього воєнного часу. «О, багато є про що розповісти», — каже. Так, ми прожили довжелезне життя за ці понад десять місяців війни, мобілізувавшись на той чи інший фронт, аби боротися з ворогом, наближати нашу Перемогу. Та ще такі, як мій нинішній гість, котрий ніколи, образно кажучи, не ховався за куліси – ані в творчості, ані в життєвій, громадянській позиції.
ПРО ПОЇЗДКИ НА ФРОНТ ТА ВІРУ В ПЕРЕМОГУ
Знаєте, нашим виступам — і тоді, і зараз — однаково раді. Хоча, відчуваю, бійці дуже змінилися. Вони зараз більш напружені, більш сконцентровані, адже йдеться про майбутнє всієї України. І не лише її.
А от яку ще цікаву річ я підмітив. Кажуть: «Ви ж їдете на передову піднімати настрій, бойовий дух бійцям». Так, звісно. Хоч би як страшно було, і хвилююче, та пересилюю цей страх і їду. Особливо — аби настрій солдатам піднімати, адже у моїй концертній програмі багато веселих, позитивних пісень. А в результаті — це вони мені настрій піднімають, додають упевненості в собі та завтрашньому дні. Там неймовірні люди. Боги війни. Вони настільки заточені на Перемогу! Настільки безстрашні. І позитивні, з гумором. А які там дівчата, жінки служать! Красуні! Хоч би куди і коли приїздив, завжди зустрічав таких — гарно причесані, нафарбовані, військова форма підігнана під фігури. Наші захисниці дуже елегантні. Ось цей весь позитив на фронті передається й мені. Я там заспокоююсь щодо завтрашнього дня і ще більше вірю в неминучість нашої Перемоги. Цей позитив, цю впевненість передаю своїм рідним, друзям, колегам, коли повертаюсь додому. Така-от цікава річ відбувається.
ПРО ЄДНІСТЬ УКРАЇНЦІВ
Скажу чесно, не очікував, що ми такі єдині в нашому пориві бути вільними та незалежними. Оця війна об’єднала Україну, відкрила, викристалізувала нашу приголомшливу сутність українську. Коли треба, гуртуємося, кидаємо, як кажуть, плуга і беремося за зброю. Усі як один. Напевне, й самі не чекали такого від себе. Виявляється, за цей час формувалася справжня вільна незалежна нація, зросло не одне покоління, яке нізащо не хоче знову в ярмо радянського союзу. Ми хочемо жити вільно. І вже ніколи не будемо такими, як раніше. Україна такою не буде. Не просто маю надію, а велику впевненість, що багато недоліків, які були в нашому суспільстві, будуть виправлені. А якщо десь щось і залишиться, миритися з тим уже не будемо. Війна показала, що є важливим, а що — другорядним. А за ті важливі речі вже заплачено занадто високу ціну.
ПРО ІСТОРИЧНІСТЬ МОМЕНТУ
Зрозуміло, він важливий найперше для нас, ми заслужили, аби Україна по-справжньому була вільною та незалежною. Але водночас наша боротьба дуже потрібна світові, бо, дивлячись на Україну, він переконується, що правда може і буде перемагати. Що коли народ єдиний, прагне бути вільним, він і перемагає. Війна ця розбудила світ, об’єднала всіх позитивних, тверезомислячих людей. Україна продемонструвала, що зло повинно і може бути покараним. А диктатори, перш ніж робити щось жахливе, нехай спочатку подумають про наслідки, які з того можуть бути.
ПРО ПЕРЕМОГУ
У моїй уяві — вся Україна плакатиме від радості, обніматимуться люди, навіть незнайомі, і безмірно радітимуть життю. Така-от картинка вимальовується. Перемога — коли вся Україна буде вільна від рашистів, коли повернемо додому Крим. Коли наші рідні не прокидатимуться від сирен повітряної тривоги, коли не буде темноти й холоду в наших домівках, коли зможу спокійно думати про завтрашній день і планувати його.
Повну версію порадницької гостини З АНАТОЛІЄМ ГНАТЮКОМ можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 12 січня нового 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
