«За що ви любите Київ?» Ці слова особливо часто чуємо з телеекранів, радіоприймачів і від кореспондентів газет напередодні святкування Дня Києва. Причому енергійні журналісти не завжди завдають собі клопоту замислитися, а що, власне, можуть відповісти заклопотані кияни та приїжджі, поспішаючи в справах Майданом Незалежності чи Хрещатиком (чомусь саме туди найчастіше виходять на «інформаційне полювання» акули пера). І найчастіше отримують відповіді, гідні цього запитання: «бо це ж столиця України», «бо тут красиво», «бо тут каштани»…
Хіба ж можливо пояснити не лише всій країні, а й самому собі, за що любиш когось (чи щось)? Можна запитати: «За що ти заплатив гроші?» І отримати конкретну відповідь: «За ковбасу». Або поцікавитися: «За що поважаєш колегу такого-то?» І вислухати перелік рис та якостей, які викликають повагу. Чи, стомившись під щоденної круговерті справ і проблем, підвести очі до неба й спитати: «За що мені такий клопіт?!» Звісно, цей крик душі залишиться без відповіді.
Але запитання «за що ти любиш..?» безглузде, бо люблять не за щось, а просто так, з доброго дива. Чоловік пов’язує долю з коханою жінкою не «за те, що вона варить смачний борщ», а тому, що кохає. Дитина любить маму не «за те, що вона піклується про неї», а тому, що вона — мама, найрідніша. Люблять не «за щось», а навіть (і доволі часто) всупереч очевидним негативним рисам того, кого люблять, та обставинам і проблемам, які так чи інакше приходять разом із цим почуттям. Тож місто, де народилися і прожили все життя, кияни люблять за все — від неповторної краси Андріївського узвозу до неповторного смаку «Київського» торта. Люблять, незважаючи на тополі, що саме тепер вкривають вулиці білою ковдрою пуху, заважаючи дихати і засліплюючи, люблять попри щоденне випробування поїздками на роботу з одного берега на другий, коли зі швидкістю транспортного потоку може успішно змагатися навіть підстаркувата черепаха, люблять, хоч життя ускладнюють невідремонтовані дороги, а також незважаючи на те, що біля дитячого садочка замість затишного скверу за кілька місяців може підперти небо гігантський «олівець» новобудови, затоптавши зелень і позбавивши малечу й мешканців найближчих будинків сонця. Це, звісно, не додає радості, але…
Більш як півторатисячолітня історія Києва засвідчує: його воля до життя неймовірна. Недарма один із найталановитіших синів Києва Михайло Булгаков дав йому назву — Місто. Саме так, з великої літери. Зі святом вас, кияни і гості столиці!
Тож запрошуємо усіх до Києва, помилуватися по-весняному гарним містом. “Порадниця” пропонує цікавий маршрут мандрівки, який можна прочитати у №21 від 23 травня 2019 року.
Ярослав БЕСКЛУБЕНКО.
