З кожним роком в Україні дедалі більшає заходів, подій, головною героїнею яких стає книжка. Книжкові виставки, фестивалі, форуми, толоки проводять у столиці, обласних центрах, організовувати їх беруться й в інших містах і містечках. Та, звісно ж, найголовнішою книжковою, літературною, культурною подією року лишається Форум видавців у Львові, який цьогоріч отримав нову назву – Book Forum. Приємно, що в рамках найбільшого культурного фестивалю України та Центрально-Східної Європи серед близько тисячі подій проводилася й наша Велика порадницька гостина.
Знаєте, за що я люблю свою роботу? (Хоча те, чим займаюся все своє свідоме життя, і не назвеш у чистому сенсі роботою, а, власне, то і є саме життя). Найперше – за великі можливості бути серед людей, спілкуватися з ними, занотовувати історії їх життя та успіху, ділитися тим багатством із іншими зі сторінок нашої «Порадниці» або ж книжок проекту «Порадницька гостина». Адже найбільша цінність України, найдорогоцінніший її скарб, який держава має цінувати, берегти й ним гордитися, то люди: красиві, щирі, небайдужі, талановиті. Й скільки таких, котрі творять їй славу тут, на Батьківщині, і далеко за її межами на мистецьких, культурних, літературних, наукових, медичних, спортивних олімпах!
Тому завжди рада нагоді розповідати про наших талановитих, успішних особистостей не лише за допомогою друкованого слова, а й на зустрічах із читачами, презентуючи зокрема книжку «Порадницька гостина. Історії життя та успіху», яка цього разу відбулася за участі її героїв – заслуженої артистки України Анжеліки Рудницької, народного артиста України Володимира Талашка та заслуженого працівника освіти України Олександра Авраменка.
Що ми очікуємо від зустрічей, спілкування? Звісно, гарних емоцій, нових відчуттів, нових знань. Спілкування збагачує нас ідеями, спонукає мріяти й прагнути здійснювати замислене. Недарма ж найбільшою розкішшю французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав розкіш людського спілкування. Й вона, ця розкіш, щоразу присутня на традиційних порадницьких гостинах.
А що вже говорити, коли така зустріч відбувається не сам на сам із гостем, а відразу з кількома знаковими особистостями?! Та ще за участі багатьох шанувальників, читачів, котрі можуть самі ставити запитання й отримувати відповіді. То як було не скористатися такою прекрасною нагодою й не провести в рамках ювілейного 25 Book Forum, що відбувався днями у місті Лева, Велику порадницьку гостину, презентуючи книжку «Порадницька гостина. Історії життя та успіху».
До Львівського драматичного театру імені Лесі Українки того дня прийшли люди різного віку – від студентів до поважних пані та панів. Деякі наші гості спеціально приїхали з інших областей на гостину, а дехто – навіть із Києва. Знаю, що не пожалкували. Адже де ще можна одночасно побувати на презентації книжки, побачитися, сфотографуватися з її героями, автором, отримати від усіх автографи, надихнутися побаченим і почутим.
Бо, як сказав мій гість, відомий український актор, народний артист України Володимир Талашко, треба мати найперше храм у душі, а збудувати його можна, спілкуючись з хорошими, духовно багатими людьми. Й не обов’язково це мають бути відомі, популярні особистості – кожна людина по-своєму цікава, може мати великий духовний світ.
Володимир Дмитрович, котрий зіграв у понад 50 фільмах, розповів про свою творчу долю, про зйомки в культовому фільмі «В бій ідуть одні старики», де виконав роль капітана Сергія Скворцова. Актор, котрий працює на телеканалі «Глас», викладає в театральному інституті імені Карпенка-Карого, невтомно пропагує наше культурне багатство, розповідає про людей мистецтва не лише в Україні, а й за кордоном. От і на цю гостину завітав, повертаючись із днів української культури в Іспанії.
Йому болить схід, війна, яка прийшла звідти, звідкіля її ніколи й не чекали. Тому часто їздить на передову, до наших захисників, підтримуючи їх бойовий дух своїм щирим словом, віршами, піснею. Адже, за його словами, в таких людей може бути пораненим не тільки тіло, а й душа, яку треба зцілювати. Бо на війні перемагає не зброя, а людина.
А ще я часто згадую слова Володимира Дмитровича, якими він завершував нашу з ним зустріч: «…нам треба рухатися, не можна залишатися у темряві, треба виходити туди, де світло!»
Цього світла довкола себе багато продукує наша неймовірна і невтомна Анжеліка Рудницька, співачка, засновниця мистецької агенції «Територія А», телеведуча, волонтер, мисткиня, заслужена артистка України, радниця Міністра культури. Називаючи Україну країною недолюблених людей, Анжеліка скрізь, хоч куди б поїхала, хоч би де виступала, завжди щедро ділиться своєю любов’ю з людьми – чи то в мирних містах, чи в прифронтових, чи виступаючи перед захисниками на фронті. Бо тільки любов’ю, щиро переконана вона, можна перемогти ненависть, а відтак – і здобути мир. Любов людину завжди береже, надихає. Й поступ не буває миттєвим, зміни відбуваються крок за кроком. Аби всі починали із себе, з власної відповідальності, чесно робили свою справу, то й країна в цілому була б іншою.
Того дня всі, хто був на гостині, дякували Анжеліці Рудницький не лише за її добре серце, теплі слова, а й за пісні, до виконання яких вона запросила і зал.
А ще молодь, та, власне, не тільки вона, активно набувала знання й закріплювала пройдений матеріал на влаштованому відомим мовознавцем, автором шкільних підручників, телеведучим, заслуженим працівником освіти України Олександром Авраменком експрес-уроці з української мови. Саме значною мірою завдяки пану Олександру наша рідна мова стає дедалі цікавішою, красивішою, привабливішою, живішою. То ж і не дивно, що хоч куди б він поїхав, скрізь збирається багато охочих узяти участь в його креативних уроках.
Приємно було вітати на Великій порадницькій гостині героя першої книжки проекту «Порадницька гостина. Від джерел» Миколу Симчича з Івано-Франківщини, талановитого майстра художньої вишивки. Кілька місяців тому відбулося освячення великого вишитого іконостасу в соборі Погінської Богородиці, що в селі Погоня Івано-Франківської області. Головним автором цього неперевершеного, досконалого витвору мистецтва є пан Микола. А свою мрію про вишитий власноруч іконостас він уперше озвучив на порадницькій гостині у 2002 році. Й ось вона стала реальністю, адже, як сказав мій гість, коли чогось дуже прагнеш, про щось натхненно мрієш, воно неодмінно збудеться.
Ось такою була наша Велика порадницька гостина, яка, даруйте за нескромність, на мою думку і думку всіх, хто взяв у ній участь, стала однією з найцікавіших подій Форуму видавців.
Із великою вдячністю усім, хто того дня був разом із нами, особливо нашим гостям Анжеліці Рудницькій, Володимиру Талашку та Олександру Авраменку, ставлю крапку в цьому матеріалі зі сподіваннями на майбутні зустрічі.
Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
