З Катериною Бужинською

Коли прочитала в ЗМІ про цю солідну дату, сама здивувалася: звідкіля стільки, мені ж ось тільки 41 буде?! Але й насправді: в 11 років перемогла на першому в своєму житті пісенному конкурсі; потім їх було ще дуже багато. А на тому — «Невідомі голоси», що проходив у наших Чернівцях, взяла другу премію, першу — соліст обласної філармонії. Така різна «вагова категорія»: дорослий виконавець і дитина, без музичної освіти, без учителів, помічників. Звісно, для мене це був дуже високий рівень. То вже потім знайшла свою вчительку в тодішньому міському палаці піонерів — Марію Аронівну Когос, і почала професійно займатися вокалом.

Сцена — це сенс мого життя, моє призначення. Без сцени, без енергетики людей не можу жити. Й коли довго не виступаю, починається депресія. Така-от велика залежність. Людина, котра побувала на сцені й відчула глядацьку любов, без цього вже не зможе.

Тішить, що люди на моїх концертах із такою увагою слухають пісні, проймаються ними, співпереживають, і навіть прийшовши з якимись проблемами, додому повертаються натхненні, з піднесеним настроєм.

Карантин став для мене ще й випробуванням, чи зможу бути просто дружиною, мамою, жінкою, і не співати. Не можу! Я була і є класною господинею. Дуже смачно готую. Створюю затишок, комфорт у нашому домі. Все вмію.

…На карантині старалася займати себе різними справами, робити якісь проєкти, хотіла спробувати жити без сцени, але не можу. Почуваюся так, наче то не я, начебто проживаю життя іншої жінки. Дуже чекаю концертів, аби почати жити своїм життям. Адже коли Бог дав мені цей талант, треба йти з ним до людей. Звичайно, зараз в шоу-бізнесі дуже важко. Це великі нерви, важко втриматися на виду без великих грошей, зв’язків. Адже тільки краси й таланту не вистачає, на жаль. Я вдячна Тіні Кароль за її пісню «Сдаться ты всегда успеешь». Оці слова насправді дуже мотивують.

Вона може бути в дрібницях. Навіть коли чоловік просто приготував смачну каву. Коли синочок притуляється до тебе і каже: «Мамо, яка ти в мене красива!» Коли донечка, дивлячись, як збираєшся на концерт, захоплено вигукує: «Мамо, я теж хочу таке волосся, як виросту, таку помаду, сукню, щоб бути як ти красивою!» Коли старшенька цікавиться: «Мамо, а що ти сьогодні співатимеш?» Коли печу національний болгарський пиріг баниця, і діти мені допомагають, а потім уся сім’я чекає, коли ж нарешті буде готовий. Коли для чоловіка готую баранину, і він захоплено зізнається, що в жодному ресторані смачнішої не куштував.

Ми познайомилися в Києві на вечірці його бізнес-партнера, теж болгарина, котрий мав бізнес в Україні. Дімі я сподобалася, заговорив до мене, але відповіла холодно. Після того, як не раз обпікалася, після всіх розірваних стосунків ні з ким із чоловіків не хотілося спілкуватися. А він заклався зі своїм товаришем, що стану його дружиною. Той із радістю поклав великі гроші, будучи впевненим у програші Димитра. Але ж… через два місяці ми побралися. Й досі не знаю, як так вийшло. Мабуть, доля.

Хочеться, щоб люди стали мудрішими, добрішими. Можливо, доброта й оця Божа любов змінять світ на краще. А ще не варто піддаватися провокаціям. Навіть якщо хтось вам зробив погане, не відповідайте тим же, просто не зважайте. Господь усе бачить, і кожен отримає своє, по заслугах. Тримайте своє. Йдіть дорогою добра, дорогою світла. Аби потім не було соромно дивитися в очі своїм дітям.