Найкраще, чим можна зарадити у такій ситуації, — перефарбувати поверхню дверей. Спочатку з них знімають усю фурнітуру — ручки, замки тощо. Інші елементи, які теж не потрібно зафарбовувати, можна акуратно закрити малярним скотчем. Якщо, як у автора листа, на поверхні було нанесене покриття, цей шар повністю видаляють (зокрема й порошковий). Це можна зробити звичайною металевою щіткою або спеціальною насадкою для дриля. Якщо є сліди іржі, їх потрібно ретельно зачистити та обробити антикорозійним засобом. Повністю очищену поверхню ще й обробляють наждачним папером. Двері начисто миють. Також важливо, щоб поверхня була знежирена. Для цього можна скористатись звичайним уайт-спіритом або гасом. Перед фарбуванням можна нанести шар ґрунту. Наносять фарбу у 2–3 шари. Наступний кладуть після того, як повністю висохне попередній. Працюють акуратно, щоб не залишалось патьоків і слідів від пензля. Більш якісне покриття дасть валик або пульверизатор. Якщо є можливість, краще перед роботою зняти двері з петель та укласти горизонтально.
Важливо правильно обрати фарбу. Вона має бути призначена для зовнішніх робіт. Це зокрема акрилові, автомобільні аерозольні фарби, нітроемалі, алкідні, молоткові, акрилові аерозольні емалі. Дуже добре підійдуть аерозольні акрилові фарби. Вони мають хороше зчеплення з поверхнями і дають тривалий результат, майже не мають запаху, швидко висихають, утворюють красиве покриття. Балон спочатку струшують протягом 20–30 сек., а потім фарбують із відстані 25–30 см, починаючи зверху. Фарбу наносять на абсолютно висушену поверхню. Працюють у суху погоду. Аерозольні фарби зручні тим, що наносяться швидко й рівномірно.
Особисто я в такій ситуації скористався молотковою фарбою. Фарбував не лише двері, а й металеві перила з кованими елементами. Такі фарби дуже добре лягають, а головне — можуть наноситись навіть на іржаву поверхню (перед цим її потрібно хіба що знежирити), а надалі добре захищають від іржі. Вони дуже швидко висихають, тому наступний шар можна наносити вже через півгодини. Перед тим фарбу розмішують. Покриття, вкрите молотковою фарбою, має дуже гарний вигляд: воно не рівне, а ніби побите злегка молотком, шорстке, звідси й назва.
Нітроемаль також добре зачищує поверхню від корозії, надає їй гарного блиску, однак не дуже міцна. Тому хоча її і рекомендують для зовнішніх робіт, краще використовувати для внутрішніх. Або ж покриття доведеться регулярно оновлювати. Але й коштує вона недорого.
Алкідна фарба більш стійка до атмосферних впливів і механічних пошкоджень, швидко висихає, добре зберігає колір.
Існують також порошкові фарби, вони надають дверям красивого зістареного вигляду. Проте вони дорогі, а головне — їх не можна нанести самостійно в домашніх умовах. Тому не будемо спинятись на них детально. Автомобільні фарби мають високу стійкість до механічних пошкоджень, вологи, ультрафіолету. Наносяться з аерозольного балончика чи пульверизатора.
Коли фарба повністю висохне, встановлюють на місце фурнітуру.
Інші способи оновлення поверхні дверей
Самоклейка плівка. Можливо, не надто стійка, однак коштує не дуже дорого, тому таке покриття можна буде час від часу оновлювати.
Шпон або ламінат. Вирізають розміром із дверне полотно, очищують поверхню дверей від бруду та старої фарби, наносять шар клею і приклеюють таке покриття. Або ж можна по краях зовнішнього боку дверного полотна наклеїти раму з дерев’яних рейок і прикріпити покриття до неї. Шпон зручний тим, що зі спіднього боку має клейкий шар.
Дерев’яна вагонка. Монтується за допомогою клею, а зверху вкривається кількома шарами лаку.
МДФ-панелі. Для них по периметру дверного полотна кріплять пластиковий профіль, який підбирають у тон панелям, за допомогою рідких цвяхів, монтажної піни чи іншого клею, а потім у пази цього профілю вставляють МДФ-панелі.
Василь ГЕРАСИМОВ.
